Сергій Кудлаєнко – один із розробників цих надважливих для розвитку України законів.

Среда, 24 Май 2017 07:35

В реформах місцевого самоврядування та децентралізації народний депутат з Вінниці Сергій Кудлаєнко, як то кажуть, собаку з'їв. Він заступник голови комітету ВР з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та регіональної політики.

Як би хто з опонентів не намагався знівелювати досягнення в питанні децентралізації, ця реформа вже відбулася, давши містам й містечкам колосальні фінансові ресурси, а разом з тим і свободу від диктату чиновників з Києва.

Сергій Кудлаєнко – один із розробників цих надважливих для розвитку України законів. Як цей молодий громадський діяч і політик з команди колишнього мера Вінниці, а нині прем'єр-міністра Гройсмана став одним з найпродуктивніших законотворців країни, читаймо в ексклюзивному інтервью журналу «Рейтинг».

 

- Ви розпочинали роботу в бізнесі, тривалий час працювали службовцем в міськраді Вінниці, потім були обрані народним депутатом. Чим саме допоміг цей досвід у законотворчій діяльності?

- Я навчався і працював одночасно. Розпочав з технікуму електронних приладів, а продовжив в трьох вузах заочної форми навчання. В мене такий характер, що якщо б навчався на стаціонарі, то мені, напевно, було б дуже важко знайти себе в цьому житті. Тому що поєднання теорії з практикою – це та динаміка і той досвід, які є найліпшими.

Тому перед тим, як очолити в міській раді напрямок розвитку ринку послуг міста, працював навіть стажером на спільному українсько-венесульському підприємстві, яке займалося фотобізнесом і роздрібно-оптовою торгівлею промислової групи товарів. В 93-94 роках це були єдині, якщо у Вінниці, то стовідсотково, магазини, що торгували високоякісними фото. Коли став досвідченим директором підприємства, відчув необхідність бути причетним до позитивних змін не тільки в бізнесі, а й в середовищі, що оточує.

А в міськраді була дуже цікава робота у креативній, молодій команді з реалізацією блискучих ідей для цілого міста, в якому живеш.

На певних етапах було важко, службовець пов'язаний із законом, який потрібно виконувати, навіть якщо він безглуздий чи некорисний людям.

Стажування, бізнес, міська рада – це був практичний досвід плюс та теорія, яку мені давали викладачі у вузах, в яких навчався, - без цього ефективно народним депутатом працювати би не зміг. У Верховній Раді без сумніву обрав напрямок розвитку місцевого самоврядування.

 

- У 2016 році ви потрапили до десятки лідерів законотворчого процесу за кількістю ініціювання поправок. Розкажіть про це детальніше, будь-ласка. Цікаво також, як поєднується ваша законотворча діяльність у Києві та громадська у Вінниці?

- Більшість моїх поправок до законопроектів – це профільні закони комітету, в якому працюю, і стосуються реформи служби в органах місцевого самоврядування. Вважаю, що це один з базових законів реформи.

Крім того, завжди детально опрацьовую всі зміни по розширенню повноважень влади з надання адміністративних послуг.

Є частина поправок та пропозицій, які вносяться після зустрічей з громадою. Маю тісний зв'язок з людьми, громадськими організаціями різних спільнот, окремий напрямок – це підтримка учасників АТО. Вони допомагають, відверто кажуть, де проблема, і це є найвищий індикатор якості роботи для кожного народного депутата.

Для мене робота в Комітеті полягає у створенні якісних законів, які будуть не тільки адаптовані до реального сучасного життя, а й повинні бути зрозумілими у сприйнятті громадськістю.

Додам, що ми маємо величезну базу із «мертвих» документів, які або не виконуються, або потребують масштабного доопрацювання. Не розумію, навіщо збільшувати їх кількість, тому краще максимально доопрацювати їх ще на стадії підготовки, так більше шансів на проходження під час голосування.

 

- Хочеться, аби ви навели приклади законів, якими пишаєтеся…

- Тут можна говорити про пакет проектів законів, які стосуються децентралізації. Один із перших пакетів – це фінансова децентралізація, коли місцеві ради отримали великі бюджети й надзвичайний фінансовий ресурс. Окремі громади мають збільшення надходжень від 3 до 7 разів, а це забезпечує нові можливості для реалізації інфраструктурних проектів та розвитку територій. У містах і селах, які раніше були сірими і невиразними закипіла робота – ремонтуються дороги, будують школи, садочки. Багато залежить від вміння господарювати і бажання брати на себе відповідальність. Фінансова децентралізація – це інструмент, який допомагає показати місцевій владі чого вона варта і як вміє працювати для людей. (інфографіка бюджети МС)

На жаль, також маємо говорити і про деякі нюанси щодо передачі повноважень і фінансів – зараз місцеві громади почали дозавантажувати зобов'язаннями. Для прикладу - ми всі пам'ятаємо ПТУ, які перестали фінансувати з державного бюджету і які перейшли до місцевих громад. Добре, що Вінниця - дійсно європейське місто, і місцева влада настільки чітко працює, що з цим завданням впоралась. Але є надзвичайна велика кількість скарг від міських голів, що приходили в комітет зі скандалами відмотати це рішення назад. З іншого боку, коли ми провели аналіз, то зрозуміли, що ці голови й не намагалися цю проблему вирішувати. Тому не хотів би так казати, що законом можна пишатися. Нехай люди за часом оцінять, бо у громад є велика кількість питань.

Ще приклад - обєднані територіальні громади. Гальмують процес обєднання депутати районних рад, які мають пройти перевибри. Але через цей крок протягом десятиріччя пройшли всі європейські країни, а ми цим питання займаємося всього-навсього 2-3 роки. Є депутати, які навмисне гальмують прийняття децентралізаційних законів. Один з наступних - це Закон 4355, який передає можливість розпоряджатия землями місцевим громадам. Що відбувається? Приходять хлопці-атошники до міського голови, щоб отримати земельну ділянку. А вона знаходиться поза межами населеного пункту, і місцеві громади не мають права цими ділянками розпоряджатися...

 

- Раніше мери мусіли їздити в центр, і за певні домовленності просити кошти, а зараз цього не потрібно робити… Чи так все виглядає?

- Саме так. Система фінансування змінилася докорінно. Хоча не всі податки й активи зараховуються в місцеві бюджети, тому маємо листи від міських голів і асоціацій міст з цього приводу. Залишилися окремі статі, гроші по яких треба «вибивати» з центру. Для вирішення цих питань повинні ефективно працювати депутати-мажоритарники. Хочу додати, що зараз ні парламент, ні уряд не має права змінювати правила гри, вішаючи на регіони додаткові фінансові навантаження.

 

- Опозиція у ВР все одно стверджує, що бюджет розпилюється виключно під «своїх» і під «договорняки»…

- Децентралізація є фундаментальною реформою, власне – це стратегічний напрямок, який полягає у балансі повноважень між центром та регіонами. Як би пафосно це не звучало, але це справжнє народовладдя – співпраця заради майбутнього.

Сьогодні головне – зберегти принцип добровільності обєднання громад, активізувати суспільство, поінформувати людей про користь змін і створити механізми контролю влади на місцях. Коли ми остаточно це зробимо, - будь-які закиди опонентів будуть нікчемними. Не помиляється той, хто нічого не робить, критикувати – вигідна позиція. Але я впевнений, що за умови консолідації та порозуміння ми досягнемо гарних результатів. Підкреслю, що децентралізація була ключовою реформою всіх країн на шляху до демократії, і ми повинні її пройти також.

 

- Хочу повернутися до запитання про роль громадянського суспільства в суспільно-політичних процесах, які відбуваються в Україні. Чи можете ви сказати, що ви та людина, яка віддасть, як сказав Жан-Жак Руссо про свободу слова, своє життя за те, щоби ці громадьскі організації мали можливість брати участь в суспільно-політичному житті?

- Якщо питання ставиться «так» чи «ні», то скажу – «ні», не готовий. Сьогодні громадянське суспільство в Україні перебуває на стадії формування і трапляються так звані «кишенькові» організації, що лобіюють інтереси певних політиків чи груп. Але я готовий працювати і активно працюю з громадськими об’єднаннями, які є профільними і вирішують серйозні соціальні проблеми. Якщо це чорнобильці, то вони повинні займатись питаннями, пов'язаними із проблемами чорнобильців. Якщо це перші переселенці, які приїхали в місто Вінницю, то я особисто їм знімав офіс на Чкалова. Візьміть ГО, яка опікується проблемами бійців АТО – знову ж таки це мої колеги, з якими співпрацюю. Чи візьмемо організацію, яка опікується питаннями людей з інвалідністю, у мене з ними, а це 20 з чимось організацій, з 2010 року підписана угода про співпрацю. Ніяких жертв не потрібно, трохи уваги, підтримки і процес іде. Під впливом європейських цінностей зараз громадські організації дуже активно розвиваються. Потрібно ще трохи часу, щоб вони максимально прозоро, чесно й ефективно виконували свою місію контролю дій влади, розвитку важливих суспільних програм.

 

 

- Як ви ставитеся до того, що раніше були всі «донецькі», а тепер –«вінницькі»?

- Знаєте, особисто з «донецькими» я не знайомий, але можу впевнено сказати, що синдром « донецьких» , нажаль, спрацював на негатив. В суспільстві сформувалось несприйняття призначень багатьох класних професіоналів, і не тільки з Вінниці, які показали гарні результати на практиці. Як парламентар, хочу наголосити, ми маємо чітко розділити політичні і фахові посади, від цього залежить успіх багатьох реформ. Потрібно якнайшвидше реалізувати законодавство про державну службу і службу в органах місцевого самоврядування, це вже опрацьовано і закладено в законодавчих нормах. Суспільство має бачити позитивний результат і тоді питання, «донецьких», «вінницьких» чи будь-яких інших відпаде автоматично.

 

- Яку оцінку ви поставите президенту Порошенку?

- Відзначу декілька беззаперечних позитивних речей. Безсумнівним є успіх Петра Порошенка на міжнародній арені, в Асоціації України з ЄС та отриманні безвізу. За 25 років існування нашої держави ми вперше мали загрозу масштабної війни, сьогодні - маємо вишколене обороноздатне військо! Весь світ розуміє, що Донбас – не проблема України, а проблема всього світу, загроза порушити баланс на декількох континентах. Президент зробив все, для збереження миру без введення надзвичайного чи військового стану, який міг для країни закінчитись катастрофою.

В Україні потужно працюють сили, щоб ми не увійшли в НАТО, щоб дестабілізувати ситуацію за рахунок інформаційних вкидів, якими рясніють соцмережі. У мене, наприклад, коли батьки почитають інтернет чи фейсбук, то в них такий настрій, що я їм потім зо два дні розповідаю, що більша частина, що ви там читаєте – це неправда, фейки, замовні статті. Долати інформаційну агресію доводиться не менш тяжко.

Але найголовніший позитив – це те, що Україна на шляху до європейського життя, якими би шорсткими не були виклики. І в закладенні цього базису поряд з українським народом взяв участь президент Порошенко. Це вже історія. А ми маємо рухатися далі, долаючи перешкоди…

 

- А прем'єру Володимиру Гройсману?

- Прем'єр-міністр працює в нелегкі для країни часи – агресія, геополітична нестабільність, економічні негаразди. Не впевнений, що знайдеться багато тих, хто легко справиться із усім господарством без втрат. Володимир Гройсман прихильник євроінтеграції та децентралізації і впевнено це демонструє. Про роботу Уряду говорять реальні цифри і справи – економіка зросла на 2,3%, рівень інфляції знижено до 8%, вдвічі збільшено мінімальну зарплату і , як наслідок, зросла середня заробітна плата в Україні, яка зараз на рівні 6 тис.грн. Запрацювала система PROZORRO, що тільки за минулий рік зекономила 18 млрд. бюджетних коштів, запущена Урядова програма «Доступні ліки», суттєво збільшено фінансування Фонду регіонального розвитку, цього року він становить 9 млрд.грн., втричі більше фінансується ремонт доріг і скорочено до 3% дефіцит Державного Бюджету. Так , цього недостатньо, на часі пенсійна реформа, яка покликана закласти стабільну систему соціальної підтримки населення у майбутньому, а також реформи освіти та охорони здоров’я. Уряду не завжди вдається переконати парламент у необхідності тих чи інших змін, але головне досягнення Володимира Гройсмана – це стабілізація економіки України, яка зазнала величезних втрат через анексію Криму та війну на сході, а це – стратегічна перемога.

 

- Ваш алгоритм припинення бойових дій на Донбасі?

- Дипломатія й посилення армії. Нам необхідна безапеляційна підтримка світових лідерів, тому маємо демонструвати світу внутрішню стабільність, консолідацію суспільства і рух до демократії в усіх сферах життя країни, а це – реформи: швидкі, потужні, якісні.

 

- Кількома реченнями скажіть, що потрібно для відродження економіки України?

- Лібералізація податків, підняття з колін малого та середнього бізнесу.

Забезпечення ефективної діяльності всіх антикорупційних органів.

Залучення інвестицій у промисловість та інфраструктуру. Можна говорити, що головною перешкодою для інвестицій є війна, але, на мою думку, основним тут є відсутність зрозумілих і сталих правил ведення бізнесу та захисту прав підприємців. Має запрацювати фінансова, правова та дозвільна система, це головні умови активізації бізнесу та економіки в цілому.

 

- У Вінниці ви очолювали департамент адміністративних послуг міськвиконкому та були одним зі створювачів вінницького «Прозорого офісу». Які вінницькі проекти та реформи перенесені на загальнодержавний рівень? Які будуть перенесені?

- Вінницький центр надання адміністративних послуг «Прозорий офіс» – це результат командної роботи міської ради під керівництвом Володимира Гройсмана. У Вінниці надаються всі види послуг, починаючи від народження, розпису, весілля, реєстрації бізнесу. Це був експеримент, а сьогодні вже напрацьовано базовий закон про адміністративні послуги, який працює. По Україні відкрито більше 600 центрів надання адміністративних послуг, і ця робота з відкриття продовжується. Передано частину повноважень на місця – реєстрація майнових прав, архітектурно-будівельний контроль, поки в тестовому режимі працюємо із послугами МРЕВ, на часі робота по передачі повноважень від міністерств та відомств. Проведемо уніфікацію адмінпослуг і маємо забезпечити ексклюзивне право їх надання виключно органам місцевого самоврядування.

Всі життєво-необхідні питання, що повязані із зверненнями людей до органів влади, повинні вирішуватись прозоро, просто, швидко і якісно в єдиному місці.

 

- Як часто ви спілкуєтеся з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом та що зазвичай обговорюєте?

- Позиція щодо децентралізації, яка була озвучена Володимиром Гройсманом, коли він ще був міським головою, виконується сьогодні, коли він на посаді прем'єр-міністра.

Беззаперечно підтримую його курс на децентралізацію. І, як правило, всі робочі зустрічі так чи інакше повязані з питаннями реформи місцевого самоврядування.

Нечасто, але маємо традиційні зустрічі у Вінниці, наприклад, завжди бачимось на День міста, День Європи – це свята, що стали близькими і рідними, як день народження, коли збираються найкращі друзі нашого міста.

 

- Що відрізняє уряд вінничанина Гройсмана від попередніх урядів?

- У кожного були свої умови роботи. Але ми бачимо, що уряд Гройсмана бере на себе більше відповідальності за непопулярні кроки і реформи. Він менше розраховує на когось зі сторони й швидко приймає необхідні рішення.

 

- Чи можливі восени дострокові парламентські (президентські) вибори?

- У нас можливо все, але я не бачу сенсу. Вибори мають бути черговими. Потрібно оновити ЦВК, є питання до виборчого законодавства, фінансування партій та якості виборчих кампаній і врешті-решт готовності суспільства до осмисленої участі у виборчому процесі. Тому – на все свій час.

 

- Яким в Україні має бути баланс політичних сил, щоб країна рухалася вперед?

- Політичні еліти країни повинні оновитися, ми проходимо надзвичайно кризовий етап, і сьогодні в суспільстві є запит на ліберальні та центристські партії, які зможуть швидко провести реформи. Такі проекти навіть є, але, на мій погляд, вони ситуативні. Можливо, в майбутньому ми побачимо нових політичних гравців, що мають підтримку суспільства, але на сьогодні всі потужні партії представлені в парламенті. Тож важливо бути відповідальними та прийти до порозуміння, відтак парламентська коаліція та опозиційні сили мають поставити надзавдання – зберегти і відродити країну, а процес очищення влади, впевнений - це справа недалекого майбутнього.

 

- Щотижня ви особисто проводите прийом громадян. Чим це викликано? Адже зазвичай громадською приймальнею займаютсья помічники…

- Мої громадські приймальні працюють з 2010 року і фактично не припиняли роботу. Багато вінничан мене добре знають, хочуть поспілкуватися особисто, я не відмовляюся. Особисті прийоми проводжу оперативно, коли присутній у Вінниці та маю час, а люди є завжди, тому що приймальні працюють не у відведені години, а щодня, крім вихідних. Зайшов до громадської приймальні – от вам і прийом організували, поспілкувались, розглянули пропозиції, щось оперативно повирішували. Не люблю відкладати справи на потім. З приймальнями я постійно на звязку.

 

- Ви підтримуєте та вдало співпрацюєте з громадьскою організацією молоді з обмеженими можливостями «Гармонія». Враховуючи вашу обізнаність в питаннях інклюзії, чи можна говорити, що Вінниця – зразкове місто по критеріям доступності та безбар'єрності простору?

- З ГО «Гармонія» ми познайомились більше десятиліття тому, вони були маленькою ініціативною групою людей на візках, які хотіли жити повноцінним життям і реалізувати свої таланти. Вінниця – місто з європейським напрамком розвитку, підтримала їх ініціативи, і з часом «Гармонія» стала потужною організацією з інклюзії. Тепер вони діляться новаціями з колегами по всій Україні і мають багато успішних проектів. Серед них – безліч талановитих і надзвичайно активних людей, у них багато рис, які можуть бути взірцем для кожного.

Пригадую історію нашої дружби з головою громадської організації Раєю Панасюк, про яку з честю можу сказати, що вона з першого дня моєї роботи в парламенті офіційний помічник на громадських засадах. Ще з часів моєї роботи у Вінниці, було поставлено завдання без погодження безпосередньо із цієї організацією і без Раїси Василівни жоден об’єкт у місті не вводився в експлуатацію. Чи то був комерційний чи державний – він повинен був облаштований пандусами, кнопками виклику для допомоги людині на візку. Ця зреалізована у Вінниці програма перейшла на державний рівень. А нещодавно прем'єр-міністр призначив Раїсу уповноваженою по правам людини з інвалідністю.

 

- Щороку ви ділитеся світлинами, на яких пірнаєте в ополонку на Водохреща. Ви віруюча людина? Що дає вам віра?

- Так, я віруюча людина. Пірнати в ополонку почав десь років 7 назад. При чому робив це регулярно незалежно від погодніх умов – щонеділі із родиною їздив за Летичів Хмельницької області до джерела святого Онуфрія, і там взяв за практику окунатися. Якщо не окунався в неділю, то відчував дискомфорт, організму потрібна була перезагрузка і їхав в понеділок, вівторок… Памятаю, як повертався із захисту кандидатської дисертації з Хмельницького в костюмі і краватці. Звернув до джерела та окунувся…

Крім перевантаження, це дає мені потужний психологічний поштовх для того, щоб робити більше і краще. Для мене ополонка на Водохреща – не антураж, це глибоко захована молитва, каяття та очищення…

 

- Ви багато часу проводите у Києві, тоді як ваша сімя проживає у Вінниці. Чи вистачає часу на виховання трьох синів?

- Так, родина у Вінниці. Старший син вже навчається в одному з національних вузів Киева, але молодші – ще не ходять до школи і, звичайно, потребують уваги. Я дуже ціную кожну годину, проведену з родиною. Ми маємо традиції, родинні свята та намагаємося з дружиною виховувати дітей, спираючись на національну культуру та українські цінності.

 

- Досить часто ви з'являєтеся в публічних місцях у вишитій сорочці. Що для вас патріотизм та яке місце він займає у вашому житті?

- Вишиванка у мене була завжди, з дитинства. Українська культура – це моя бабуся, яка була літературознавцем і завжди привчала мене до традицій, це підтримували і мої батьки. Вишита сорочка – це тільки маленький елемент, справжній патріотизм – це українська історія, пісня, наша мальовнича природа, український прапор, це українські хлопці, що віддають життя за мир на рідній землі… Це і є патріотизм, який глибоко шаную.

Артем Фляжніков

Журнал «Рейтинг» http://rating.net.ua

Последние публикации

Блоги