Андрій Стрілець: випадковість чи закономірність?

Суббота, 05 Август 2017 07:38

АВТОР: Наталія Очеретна-Янощук
Вінниччина багата на відомих політиків, на патріотів своєї справи і країни. Одним із таких креативних ентузіастів, які живуть не тільки для себе, а й для людей, є Валерій Лук’янець. Народившись у День Святого Андрія Первозванного (під знаком Стрельця) чоловік не може бути звичайним – «таким, як усі». Ще з дитинства Валерій вирізнявся серед однолітків вольовим характером, харизматичністю, ерудицією. Друзі поважали його за справедливість, готовність прийти на допомогу. І сьогодні, ставши самодостатньою особистістю, з душевним трепетом згадує школу №33, де мав багато товаришів.
Р.: Чи мали Ви справжніх друзів?
В.Л.: Найкращим шкільним другом був Мусієнко Віталій. Але ще з дитячого садочка і до сьогодні дружу з Миколою Форманюком. Як і всі хлопці, ми не тільки здобували знання, але й бешкетували.
Р.: Школа запам’яталася тільки дитячими пригодами і друзями?
В.Л.: Звичайно, ні. Школа у моєму серці займає особливе місце. Свої почуття хочу виразити словами величної Ліни Костенко:
     Душа летить в дитинство, як у вирій,
     Бо їй на світі тепло тільки там…
Р.: А вчителів пам’ятаєте?
В.Л.: Захоплююсь педагогічною майстерністю, добротою, щирістю Діани Гаврилівни Звєрініної, Валентини Миколаївни Солейко, Тетяни Едуардівни Забіяки та багатьох інших, дорогих для мене людей.
Р.: Ви дуже зайнята людина. Чи вистачає часу, щоб приходити до школи?
В.Л.: У лютому із задоволенням зустрілися з однокласниками та вчителями. Сподобався святковий концерт, привітне ставлення адміністрації закладу.
Р.: Жінки завжди цінують у чоловіках стабільність, рішучість, дотримання слова. І Ви як справжній Чоловік зберігаєте вірність своїм юнацьким захопленням : футболу і хокею.
В.Л.: Так, але футбол для мене тільки хобі. Хокей має особливе місце в житті: я засновник та воротар хокейного клубу «Гайдамаки» у місті Вінниця. Про це я неодноразово розповідав у попередніх інтерв’ю.
Р.: Окрім професійного спортивного рівня, Ви майстерно володієте поетичним словом.
В.Л.: Поезія – це своєрідне захоплення, що не передбачає жодного заробітку, лише визнання шанувальників. Збірку віршів «Під знаком Вогню» я видав під псевдонімом Андрій Стрілець.
Р.: Ви член Спілки письменників України. Зізнаюся, що, готуючись до нашої зустрічі, я прискіпливо вичитувала кожну з Ваших поезій. Так, непросто розпізнати глибину творів, але не всі читачі розуміють навіть класиків літератури.
В.Л.: Я завжди по-філософськи ставлюся до життя. Поезія є відображення свободи людської душі в її істині. Хотів би, щоб читачі зрозуміли підтекст моїх творів.
До речі, я дуже пишаюся тим, що збірку віршів прикрашають ілюстрації знаного в Європі художника Віктора Рибачука. Наша дружба почалася з 1993 року. Моє поетичне слово перегукується з художнім світосприйняттям цього відомого митця.
Р.: На сьогодні Ви авторитетний політтехнолог. Як поета, можливо, знають не всі. Хто з відомих людей є Вашим шанувальником?
В.Л.: Перш за все, це моя родина та друзі. Але особливо дорожу дружбою з Андрієм Кузьменком, який залишився в пам’яті чесним, порядним, благородним… Він схвально відгукувався про мої твори та особисто озвучував деякі вірші. Наталія Могилевська теж читала збірку «Під знаком Вогню» та надала деякі професійні поради.