Главная>>Разное>>ЧОМУ НОВИЙ ЦЕРКОВНИЙ РІК ВІДЗНАЧАЄМО У ВЕРЕСНІ

ЧОМУ НОВИЙ ЦЕРКОВНИЙ РІК ВІДЗНАЧАЄМО У ВЕРЕСНІ

Воскресенье, 01 Октябрь 2017 12:46

14 вересня Церква оголошує індикт і розпочинає своєрідне коло лі­тургійних богослужінь. Об этом сообщает bessarabiainform.in.ua со ссылкой на СМИ.

Установлення дати, якою розпо­чинається літургійний рік на 1 ве­ресня (за старим стилем) чи на 14 — за новим, має давню історію та ся­гає часів Римської імперії. День по­чатку церковного року називають «індиктом» (з лат. «проголошення» або «податок»). Словом «едикт» римські імператори називали доку­мент для збирання податків, а для зручності час збору податків припа­дав на початок нового року.

Пізніше індикт стає позначенням важливих дат громадського життя. І на Першому Нікейському Соборі 325 року отці Церкви прийняли 14 вересня за початок нового церков­ного року.

Варто знати, що вересневий по­чаток церковного року характер­ний лише для церков східної тради­ції. Західна Церква розпочинає його першою неділею Різдвяного посту (адвенту).

Поглянувши у церковний кален­дар, бачимо, що всі дні, починаючи з 1(14) вересня і закінчуючи 31 серп­ня (13 вересня), присвячені певній події з життя Христа й Богородиці, а також святих. А поступове вста­новлення свят розпочалося ще в перші століття християнства. Ранні християнські громади насамперед вшановують неділю як день, що знаменує славне Воскресіння Хрис­тове. Потім у церковному календа­рі з’являються Богоявлення (III ст.), Різдво, Обрізання та Стрітення (IV ст.) тощо. Всі вони пов’язані з жит­тям, хресною смертю та воскресін­ням Христа. Упродовж церковного року в осо­бливий спосіб почитаємо Богороди­цю, до заступництва якої вдаються різні народи і подіям з життя якої присвячено немало свят. Розвиток Богородичних свят також розпочи­нається ще в перші століття христи­янства.

Першим великим святом у цер­ковному році є празник Різдва Пре­святої Богородиці 8 (21-го-за новим стилем) вересня, а останнім — Успіння 15 (28 — н. ст.) серпня. Цей факт сам собою промовляє про велику увагу до Тієї, яка породила Спасіння світу. Окреме місце у літургійному році відведене і святим, духовні по­двиги і мученицьку смерть за Христа яких прославляє Церква. Серед них чимало є святих, визнаних окре­мим народом. Український вшано­вує рівноапостольних Володимира та Ольгу, Бориса і Гліба, Йосафата Кунцевича та 26 новомучеників, му­ченицьку смерть за Христа яких ви­знала Церква.

Якщо поглянути на наш календар як на сукупність празників, то мо­жемо розділити їх ще на рухомі та нерухомі. Нерухомі щорічно припа­дають на одне і те саме число місяця або день тижня. Рухомі припадають щорічно у той самий день тижня, але на інше число місяця залежно від свята Христового Воскресіння. Дату цього свята визначають, за­лежно від першого весняного по­вного місяця. Тому Воскресіння мо­жемо святкувати і на початку квітня, і 8 травня.

А щоб віряни духовно підготува­лися до найбільших у році христи­янських свят, календар передбачає чотири пости: Різдвяний (з 28 лис­топада до 6 січня). Великий (з по­неділка після Сиропусної неділі до Воскресіння Христового), Петрівка (від Неділі всіх святих до празника святих Петра і Павла), Спасівка (від 14 серпня до празника Успіння Пре­святої Богородиці).

Своїм розмаїттям наш літургій­ний рік показує живу і діяльну Церк­ву на землі, яка в особливий спосіб прославляє Пресвяту Трійцю і Церк­ву Небесну. Літургійний рік — це єднання багатьох сердець у палкій молитві і прославі Творця. Це час, коли мільйонами голосів лунає мо­гутній гімн подяки, що його співає уся Церква.

 

Джерело статті: газета “Духовність”

Последние публикации

Блоги