Главная>>Разное>>МИ НЕ МАЛИ СИСТЕМИ ДІЄВОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ ЗА ЖОДНОГО ПРЕЗИДЕНТА

МИ НЕ МАЛИ СИСТЕМИ ДІЄВОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ ЗА ЖОДНОГО ПРЕЗИДЕНТА

Суббота, 21 Октябрь 2017 06:42

Віталій Скоцик — нова постать на українському політичному горизонті. Хоч він і сам пише, що його «формальний шлях у політиці розпочався 2009 року», рух «нагору» у нього — тривалий і поступовий, так що побачити полі­тика на екранах телевізорів, зокрема на всіляких розмовних телепрограмах, можна не так часто. Віталій Скоцик привернув нашу увагу активною діяльністю, зокрема частими поїздками ре­гіонами України та читацьким інте­ресом до розумних книжок, про що він постійно звітує у «Фейсбуці». «День» завжди приділяв особливу увагу тим, хто може стати альтерна­тивою тій системі, яка утворилася в Україні. Якщо молодому лідеру вдасться уникнути багатьох спокус, якими нафарширований українсь­кий політикум, якщо йому вдасть­ся пройти між Сціллою олігархату і Харібдою популізму, то цілком можливо, що він виросте в яскраву політичну фігуру. Тим більше, він не схожий на типових «аграріїв-вождів» із минулого, а має образ сучас­ного і динамічного політика, який органічно виглядає в руках з книж­кою. Отже, ми запросили лідера Аграрної партії України (очолює з 2014 року) Віталія Скоцика в редак­цію, щоби зблизька познайомитися з його баченням минулого та сучас­ності. Спектр обговорення — від актуальних політичних та еконо­мічних питань до історичних уроків сторічної давності. Розмова вийшла цікавою. Переконайтеся самі. Об этом сообщает szao-info.in.ua со ссылкой на СМИ.

— Під час і після Євромайдану га­зета «День» провела низку круглих столів з участю громадських діячів та молодих політиків, закликаючи їх об’єднатися в організацію чи полі­тичну силу, яка б могла представляти інтереси самого Майдану, а не його сце­ни, тобто стати справжньою альтерна­тивою. Але цього не сталося, тому в майбутньому парламенті хоч і з’яви­лося багато нових облич, але систему це кардинально не змінило. Як ви вважаєте, чому Майдани, як ми писа­ли в нашій газеті, ходять задом напе­ред, тобто люди навчилися скидати по­літичні режими, але не можуть зміни­ти саму систему?

— У мене не було рожевих окуля­рів ні після помаранчевих подій, ні пі­сля Євромайдану. Я прекрасно розумів, що це емоції людей, але цими емоція­ми не збудуєш держави. У демократич­них державах є єдиний інструмент, за допомогою якого цього можливо досяг­ти, — це політичні партії. Але партія не створюється за кілька місяців чи за рік «згори», партія — це дуже кропітка праця, вона має вирости «знизу». Партія не може будуватися «під прези­дента» чи «під прем’єра». У нас же ні 2004-го, ні 2014-го не було справжніх структурованих політичних партій, тому що вони не мали ні кадрового по­тенціалу, ні бачення, як будувати дер­жаву. Після 2004-го «Наша Україна» так і не стала центристською партією, тому що це фактично був конгломерат із 11-ти політичних сил, кожна з яких переслідувала свої цілі. Після Євромай­дану той же «Народний фронт» чи «Солідарність» були сформовані «під Яценюка» та «під Порошенка». Це несправжні партії. Тому сподіватись на те, що щось зміниться, було марно. Через це я і пішов у політику — щоб будува­ти справжню політичну партію.

— Але у нас якось забувають про те, що перший Майдан зібрався про­ти Кучми, який найдовше керував країною, а другий — проти Янукови­ча. якого свого часу той же Кучма при­значав губернатором, потім прем’єром, а згодом ще й хотів зроби­ти своїм наступником у президентсь­кому кріслі. Більше того, одним із ре­зультатів Євромайдану фактично ста­ло призначення Кучми представни­ком України в Мінську.

— Президент не повинен одноосіб­но керувати державою. Він повинен ма­ти структуровану політичну систему «знизу до верху» через представниць­кі виконавчі органи влади, щоби дієво управляти державою. В Украї­ні жоден президент досі не вибудував такої системи. Тому емоції людей на Майданах і були спрямовані проти президентів, які намагалися керувати авторитарними методами. Починаючи з 1993—1994 рр. відбувався спад у на­шій економіці, а населення зменшува­лося. Ми не мали системи ефективно­го управління державою за жодного президента. Тому і в Петра Олексійо­вича сьогодні нічого не виходить, тому що він є таким самим, як і попередні президенти. Нічого не вийшло і в Арсенія Яценюка, не дуже виходить і у Во­лодимира Гройсмана, тому що всі во­ни, незалежно від віку, є плодами ста­рої системи. Усі вони пов’язані між со­бою через систему олігархату і по-справжньому не представляють біль­шості українського народу. Таким чи­ном, нам потрібно міняти не просто осо­бистості, а систему управління.

Іван КАПСАМУН, Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, газета «День»

Последние публикации

Блоги