Главная>>Разное>>ЛЕГЕНДИ І МІФИ РОЗКІШНОГО ЗАМКУ

ЛЕГЕНДИ І МІФИ РОЗКІШНОГО ЗАМКУ

Среда, 25 Октябрь 2017 06:56

Осіннім Підгірцям, мабуть, особ­ливо личить золотава упокорена гіркота ранньої осені Тихо щось нашіптують крони старезних лип, ще де-не-де можна почути сонного джмеля, а на старому пеньку на со­нечку побачити сріблясту ящірку. У повітрі літають пасма бабиного літа. Велич замку і баня білого костелу особливі в цій гармонії з природою. Об этом сообщает russword.in.ua со ссылкой на СМИ.

Підгірці... Хто там бував, по­годиться, що місцина ця і справді дивовижна. Достат­ньо лише трохи від’їхати від траси Київ—Львів за вказівником «Підгір­ці», й ви опиняєтеся у казці. Після нетривалого підйому на пагорбі вас зустрічає Воздвиженський костел надзвичайної краси, збудований у середині XVIII ст., який є одночасно усипальнею графів Ржевуських. На високих світлих колонах завмерли скульптури святих. Оглядаючи храм, мимохіть відчуваєш його врочистість, святковість і водночас строгість. І тут же, поряд із цією перлиною ар­хітектури, пасуться кози, гуси, рос­туть пахучі трави...

Дорога з тесаного каменю гостинно веде нас далі, крізь тінистий сад, до порталу в’їзних воріт Підгорецького замку — одного з найкрасивіших у Європі зразків палацу з бастіонними укріпленнями епохи Відродження. На місці теперішнього замку були дав­ні укріплення, датовані 1530 роком. На замовлення польського магната Станіслава Конєцпольського, який придбав його 1633 р. в родини Підгорецьких, відомий архітектор Ґійом де Боплан створив проект укрі­плень, а Андреа дель Аква — проект палацу в стилі бароко та пізнього Ренесансу. На той час нічого поді­бного в Європі не було, а за рівнем багатства палац посідав друге міс­це після краківського Вавеля. Роз­кішний парк терасами спускався на схилах пагорба за замком, був розбитий також сад в англійському стилі. Вражало й внутрішнє оздоб­лення замку. Тут були золотий, дзер­кальний, китайський, мозаїчний ка­бінети, бібліотека, архів та арсенал зброї. Численні витвори мистецтва прикрашали інтер’єри палацу. Все це перетворювало його на своєрід­ний музей.

У різні часи величчю й елегантніс­тю замку-палацу зачаровувалися ім­ператор Австрії Франц Йосиф, царі Російської імперії Петро І та Микола II. У замку бували українські гетьма­ни Богдан Хмельницький та Іван Ма­зепа, польські королі Ян Соб’єський, Стефан Баторій, німецький кайзер Вільгельм.

Історія замку велична, цікава й ба­гата на злети й падіння, як, власне, й історія більшості давніх споруд. Усі вони мають ще й власні, як ка­жуть, родзинки.

Уже давно не дивина, що кожен за­мок в Україні та й поза її межами має свої легенди й міфи, а то й привидів. Підгорецький замок не виняток. Ми­нали віки, змінювалися власники, та одне в ньому залишається незмін­ним і досі. Це мешканка — його Біла пані. Місцеві жителі вже давно звикли, що замок уночі переходить у влас­ність Марусеньки, яка блукає своєю оселею. Її шлях можна відстежити за світлом від свічки. Всі старожили до­бре знають трагічну історію Марусі й щиро їй співчувають. Адже її зовсім молодою дівчиною віддали заміж за підстаркуватого власника замку. Шлюб не був щасливим: врода Ма­русеньки, її молодість викликали не­ймовірні ревнощі чоловіка. Тож якось після чергового прийому він, розлю­чений, не стримався і почав її душити. А тоді злякався і замурував її у стіну. Живцем... Відтоді щороку в день її загибелі опівночі можна почути, як та плаче... Ось така моторошна історія, яка має, щоправда, кілька варіантів.

А ще місцеві подейкують, що земля біля замку ховає велетенські скарби одного з власників замку (ймовірно, Ржевуського) — алхіміка, котрий начебто розгадав таємницю філософ­ського каменю. Розповідають іще й про те, як один з останніх власників замку, князь Сангушко, вирішив полегшити лю­дям діставання води з 20-метрового колодязя. Виявляється, до цьо­го процесу він залучив... ведмедя! Біля палацу росте чимало лип. Од­на з них — 400-літня. За переказами під нею свого часу відпочивав Бог­дан Хмельницький.

Ось така вона, велична, елегантна перлина Львівщини, сповнена мо­торошних історій, загадок і версій. Одна з багатьох у розкішному укра­їнському намисті.

Зоя ЄГОРОВА.

 

Джерело статті: газета «Порадниця»

Последние публикации

Блоги