Повернення кривавого Асада
« Арабська весна» Асада
Головною подією останніх років в арабському світі стала велика революція – «Арабська весна», яка почалася 17 грудня 2010 року в Тунісі і прокотилася хвилею по всіх без виключення арабських країнах. Десь відбувалися одноденні та нечисленні протести, однак в деяких державах вдалося повалити владу, а в кількох розпочалася громадянська війна.
Найгірша ситуація склалася у Лівії та Сирії. Саме в цих країнах дуже швидко спалахнули громадянські конфлікти, які призвели, своєю чергою, до іноземних інтервенцій. Ситуації у цих двох державах були повністю відмінними. Головне, що їх об’єднувало, – це різка реакція Ліги арабських держав. Лівію виключили зі складу ЛАД у лютому, а Сирію – в листопаді 2011 року.
Перебіг протистояння в Сирії неможливо навіть побіжно висвітлити в рамках статті. В першу чергу тому, що воно триває вже 13 років і, напевно, має чи не найбільший архів фото і відеоматеріалів інфернального насильства і воєнних злочинів. Починаючи з відео катувань і страт (режим щонайменше винен у 49 масових вбивствах, знищенні понад 230 тис. людей) і закінчуючи наслідками застосування хімічної зброї, яку, за даними німецької неурядової організації Global Public Policy Institute, використовували 336 разів, в 98% випадків – війська режиму Башара Асада.
Варто згадати, як війська Асада застосували в Гуті отруйний газ зарин, вбивши сотні людей. Як поблизу Дамаска, в місті Дарайя, вони три дні страчували мирних жителів, убивши 700 осіб. Як за підтримки російської авіації режим знищив майже 23 тисячі дітей. Однак на ці злочини нині мало хто звертає увагу.
Спадковий спонсор і експортер тероризму
Сирійський режим включений в американський список країн-спонсорів тероризму ще з 29 грудня 1979 року. Тоді Сирію очолював Хафез Асад, батько Башара, який пішов на альянс з Іраном і підтримав проіранську терористичну організацію «Хезболла».
Його син Башар повністю продовжив цю політику експорту тероризму головним чином в сусідній Ліван, де системно вбивав усіх місцевих політиків, які виступали проти присутності Сирії та Ірану, починаючи з прем’єр-міністра Лівану Рафіка Харірі. Слід зазначити, що це відбулося 14 лютого 2005 року, тобто через чотири роки після терактів 11 вересня і оголошеної США всесвітньої війни проти тероризму. Крім того, Сирія була базою для бойовиків, які проникали в Ірак і нападали на війська США в західних і центральних провінціях. До речі, цікаво, що чимало терористів ІДІЛ на початку 2010-х років вербувалися та тренувалися в сирійських тюрмах місцевою спецслужбою «Мухабарат».
Цікава особиста трансформація Башара з інтелігентного лікаря-офтальмолога, який інкогніто жив і практикував у Лондоні, в нещадного ката.
Башар вчився в елітному французькому ліцеї, а в Лондоні оволодів англійською мовою як другою рідною, що добре відчутно по його інтерв’ю, які він інколи дає західній пресі. Офіційна версія говорить, що стати спадковим диктатором Сирії змусила Башара несподівана смерть «крон-принца» – брата Басиля Асада, якого батько Хафез бачив своїм наступником. Після загибелі Басиля, Башар Асад повернувся до Сирії і в прискореному режимі пройшов воєнну підготовку та почав отримувати офіцерські звання і командні посади.
Башар Асад керує Сирією з 2000 року. Попри статус спонсора тероризму, його режим намагався грати роль американського союзника у війні Вашингтона проти «Аль-Каїди» та схожих на неї радикальних ісламістських організацій. Приблизно так само в той час діяв і Муаммар Каддафі.
Асад проводить абсолютно проіранську лінію в регіоні, зокрема щодо Ізраїлю. Сирія кілька разів зазнавала від ізраїльських військ нищівного воєнного розгрому, вона втратила Голанські висоти. Однак нападати на Ізраїль наважується тільки з території Лівану. І ракетні удари, яких зараз зазнають міста і кібуци Ізраїлю, беззаперечно організовуються і координуються Тегераном та Дамаском. Ізраїль, вірогідно, у відповідь завдасть ракетних ударів по Сирії, які традиційно відбуваються без втрат для ізраїльської авіації.
Організатор терору та постачальник наркотиків
Характерною рисою арабського світу є широке застосування поліцейського терору і тортур, причому це найбільше спостерігається в республіках. На відміну від стабільних арабських монархій, республіками вони є тільки за офіційною назвою: в політичному плані вони дуже нестабільні, оскільки, окрім Лівану, є банальними воєнними диктатурами.
Найбільш жорстокими серед них були режими в Сирії, Іраку часів Саддама Хусейна та Лівії при Каддафі. До цього часу вціліла тільки диктатура в Сирії. Після початку громадянської війни режим Асада за допомогою Росії влаштував міграційну кризу у регіоні – він змусив утікати близько шести мільйонів сирійців не лише до країн регіону, але й до Європи. Попри те, що активні воєнні дії в Сирії не ведуться з 2021 року, сирійські біженці не збираються повертатися на батьківщину. Проблема не тільки в тому, що їхні будинки давно зруйновані. Сирійці небезпідставно бояться помсти з боку режиму, який вже знищував тих, хто ризикнув приїздити назад до країни.
Водночас протягом останніх кількох років Сирія перетворилася на головного виробника та експортера важкого наркотику каптагону. Ця речовина, відома в основному на Близькому Сході, відноситься до типу амфетамінів, психотропних засобів. Часто її називають «таблеткою джихадистів», бо саме заряджені на масові вбивства люди часто її приймають. Крім того, вона викликає дуже швидке звикання.
Головний ринок збуту – багаті країни Перської затоки, хоча великі партії каптагону були перехоплені і в Йорданії. Загальні доходи сирійського режиму від каптагону оцінюються в $57 млрд. Ці наркотики називають останнім аргументом Башара Асада, який він наче використав для того, щоби арабський світ знов почати діалог з Дамаском. Хоча, очевидно, що справа тут зовсім в іншому, – а саме в Росії, Ірану та Китаю.
Стратегічний розворот Саудівської Аравії
Скандальна реабілітація режиму Асада в арабському світі є не тільки результатом підтримки з боку особисто Путіна, а ще раніше Ірану, але і стрімкого і повного розвороту всієї політики ключової країни арабського світу, Саудівської Аравії, яка пішла на стрімке зближення з Китаєм. В рамках нового підходу королівство стрімко згорнуло свою участь і війні в Ємені, примирення в якій вже виходить на фінішну пряму, і поновило відносини з Іраном. До цього часу саудити були головним спонсором сирійської опозиції і, зокрема, Вільної Сирійської Армії (ВСА), яку, фактично, повністю знищили за посередництва Росії ще у 2015 році.
Сирійська опозиція і прості біженці вже назвали реабілітацію режиму Асада прямою зрадою жертв режиму і чітким сигналом всім воєнним злочинцям.
Єдиний, хто в арабському світі виступив проти повернення Асада, – це емір Катару, який дочасно покинув саміт Ліги арабських держав. Катар повністю підтримував усі опозиційні рухи під час «Арабської весни», але зараз саме на нього покладають відповідальність за ріст радикалізму і загальний хаос, з якого не можуть вийти головні об’єкти цієї катарської політики.
Зближення Саудівської Аравії та Ірану автоматично означає збільшення поставок іранських озброєнь в РФ для війни проти України. Припинення Іраном військового конфлікту в Ємені вивільнить і зброю, і грошові ресурси для збільшення поставок в РФ і розхитування ситуації, як мінімум, в Лівані.
Тим часом з самого Лівану приходять дуже тривожні новини. Бойовики «Хезболла», буквально вже наступного дня після візиту Асада на саміт Ліги арабських держав, почали знімати на відео російські снайперські гвинтівки ORSIS Т-5000. Ще більшою загрозою є російські переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК) «Ігла» з іранськими прицілами, які також продемонстрували бойовики цієї терористичної організації. Слід нагадати, що ПЗРК є зброєю масового знищення у випадку застосування проти цивільної авіації і їх експорт є суворо обмеженим.
#Lebanon