Пілот FPV-дронів на позивний Джоконда: "Ми можемо за день знищити або уразити три-чотири танки, після чого 2 тижні жодна ворожа техніка не виїжджає"

Нині він – пілот в ударній групі "Asgard" підрозділу "Очі" 120 ОРБ. Її історія стартувала на початку 2023 року з розвідки, корегування та інженерних робіт з техкомплектації FPV-дронів. "Професійно доставляємо гарячі подарунки сусідам", — так пишуть про себе хлопці в соцмережах.

- Як ти потрапив до цієї групи? – запитую Андрія при зустрічі.

- Після вторгнення росії ми здійснювали певну роботу з ГУР. У нас був свій дрон, то ми проводили розвідку під Києвом та надавали інформацію для відпрацювання. А потім познайомилися з наших нинішнім керівником "Фармацевтом". Мені запропонували почати підготовку до керування FPV. Я її нормально пройшов. Нас запросили до підрозділу "Очі", куди ми заходили, як підготовлені пілоти, і вже військовослужбовці.

- Коли взагалі на фронті почалася тема FPV-дронів? Адже активно про них заговорили не так давно.

- Загалом цифрові дрони використовували на фронті з самого початку. Просто були невдалі результати – вони не долітали, виникали проблеми по БК. Але цей ланцюг подій призвів до якісного результату.

Наприклад, ЦСО "Альфа" плідно працює з FPV ще з зими. Ми з ними пересікалися на бойових під Бахмутом. Так склалося, що ця тема не була настільки розвинена, щоб ці дрони застосовували масово. Всі про них знали. Ми також практикували. Але в певний час вони просто не летіли. Адже існують певні технології, які потрібно було вдосконалити, поглиблено вивчити інженерію. Ми то її знали, але ж це – ціла наука, якою займаються роками. Тож ми набиралися досвіду й обмінювалися ним з іншими підрозділами.

- Що для тебе було найскладнішим, коли ти почав працювати з цифровими дронами?

- Ми у перші рази використання дуже близько підходили до цілей (лінія розмежування починалася десь за 500 метрів від нашої точки злету) – до танчика було два кілометри. Найважчим був вихід звідти, тому що потрапляли під дуже серйозні обстріли. Але потім навчилися правильно обирати локації і стало легше.

- Ти говориш про те, що ви потрапляєте під обстріли. Від деяких цивільних чую, що у разі мобілізації хочуть бути оператором дронів, адже це, на їхню думку, більш безпечна робота. Мовляв, ти сидиш на відстані й просто керуєш апаратом. Та й взагалі тут нескладно. Це ж не так…

- Справді, це хибна думка. Окрім використання дрона, є дорозвідка, корегування, що завжди відбувається у комунікації з розвідниками – як "крила", так і звичайних дронів. Ти правильно сказала, що дехто вважає: це нескладно. Буває, переходять з піхоти, тому що хочуть більш легшої роботи, але вона такою не є. Навесні й улітку, коли збільшується світловий день, у нас зміна буває від 12 до 16 годин. Не кожен може стільки часу спостерігати в монітор. Тим більше, завдання постійно "насипаються". Це досить тяжка, кропітка робота, яка потребує підвищеної уважності. Ти, в принципі, працюєш на лінії артилерії, адже тобі також потрібні висоти, то ти перебуваєш під такими самими обстрілами, але у тебе немає засобів для надання відповіді. Якщо дронщиків "запалили", то це вже досить плачевна ситуація. Навесні мали неприємний досвід, коли наших побратимів було поранено через те, що нашу точку ворог "спалив" і швидко відреагував обстрілом. На щастя, всі залишилися живі, хоч були поранені, але зараз знову в строю.

Знаєш, досить тривалий час у ЗМІ розповідають, що проти нас воюють "чмобіки". Це не так! Насправді, там досить професійна армія, яка використовує такі самі засоби розвідки, як і ми. "Крил" у них навіть більше. У нашої держави тут є певне недопрацювання, адже у нас не так багато виробників, і армія не настільки забезпечена саме "крилами". А у них постійно працюють ті ж "Орлани". Буває так, що неможливо підняти голову. Якщо посадка повністю простріляна, ти не можеш пересуватися навіть з елементарних потреб, щоб сходити до туалету. Тебе одразу "спалять" і "насипатимуть". Тим паче, нещодавно була зустріч головного п@дара з таким самим з Північної Кореї, після якої, як ми зрозуміли: у росії збільшуватиметься кількість снарядів. Відповідно, у військових є велике занепокоєння, що кількість обстрілів зросте. Бо на початку війни відчувалася перевага противника у боєприпасах. Хочеться, щоб у нас було щонайменше порівно, щоб давати гідну відсіч. Сьогодні війна досить активна. Наші піхотинці – це стовідсоткові герої, тому що тримають лінію оборони. Але по факту, в основному, війна здійснюється не вогнепальною зброєю, а артилерією. 90 відсотків поранень і смертей на фронті – від уламків. Тому потрібно розуміти: що більше у нас буде снарядів, які ми можемо використовувати по будь-яких цілях, то ближче ми будемо до перемоги. Головне, щоб наші іноземні партнери не збавляли темпи поставок боєприпасів, яких потрібно дуже багато.

- Твої колеги говорять, що нині ми маємо війну дронів…

- Зараз війна перейшла в цю фазу. Ворог їх активно використовує на передній лінії, від чого страждають піхотинці й штурмовики. На довгі дистанції, переважно, застосовують "Ланцети". Не варто тут недооцінювати спроможність противника. Вони дають нам гідну відповідь. Але у нас є мета, правильна ідея, заради якої наші безстрашні люди працюють 24 на 7, тому в цьому ми переважаємо. Вони застосовують "камікадзе" і розвідувальні дрони так само активно, а на деяких ділянках і більше. Тому нам потрібно розвивати галузь дронів не на цивільному, а на державному рівні. Її сучасна Україна трохи занедбала. А ворог тим часом ні. Ми брали інформацію з відео на ютубі, то бачили, що вони зняті росіянами ще 5-10 років. Зараз ми також розвиваємо цей напрямок. Але все одно йдеться про цивільні дрони – цивільні частоти, які можна заглушити. Наприклад, я – сертифікований пілот "Switchblade". По факту, це застаріла техніка, але у нього цікава частота, яку варто було б використовувати і перекинути на ті ж FPV-дрони чи на інші "камікадзе". Якби вже з’явилися військові частоти, це б дало нашій армії зробити великий крок вперед. Ми про це завжди говоримо, доносимо інформацію. Але ми не настільки інженери, щоб розробити цілу частоту. Цим мають займатися професіонали цієї справи. Тому потрібно, щоб тут держава включалася на повну.

- "Switchblade" 300 чи 600?

- 300.

- Які в тебе від нього враження? Бо відгуки є різні. Негативних, видається, навіть більше.

- Так і є. Він був розроблений для боротьби проти талібів на початку 2000-х років. Тоді здавався крутою та практичною штукою. Наразі звичайний дрон-"камікадзе" може долати набагато більшу дистанцію та нести на собі більше БК. "Switchblade" ніколи не знищить танк і навіть мінометний розрахунок. Ним можна пошкодити автівку або знищити особовий склад. Тобто ефект не такий руйнівний. Десь рік тому їх також використовували. А зараз якби мені дали на вибір необмежену кількість "Switchblade-300" та FPV-дронів, я б обрав другий варіант, тому що вони ефективніші. Знаю, що 600-й кращий, але мені до рук не потрапляв, і на фронті я їх не зустрічав. А це вже сучасний вид озброєння. Було б цікаво подивитися, як він працює.

- Похвалися своїми здобутками у роботі з FPV-дронами.

- Ми перестали вести чітку статистику. На моєму рахунку 22 танки (з них 10 знищено), 20 одиниць різної техніки і пушок, броня, плюс позиції з особовим складом. А загалом я уразив близько 80 цілей. Наш підрозділ станом на сьогодні (ми говоримо 23 вересня. — О.М.) за три місяці уразив і знищив близько 170 цілей. Загалом ми більше зосереджені на броньованій техніці, яка несе вагомий ризик нашій піхоті. Що далі ти її відтісниш, то слабкішим стає передній край, щоб можна було штурмувати та повертати свої території. Ми працюємо на Куп’янському та на Бахмутському напрямках.

На другому навіть частіше. Тут ми так відтіснили ворога, що вони мають втрати і у звичайній техніці, на якій доставляють боєприпаси – це такі "буханки", ВАЗи та УРАЛи. Нищимо гаубиці, САУ, "Тюльпани", танки "Т-90 прорив", просто "Т-90", М, S. Вони нормально горять (всміхається. – О.М.).

- Бачила на сторінці групи такий пост: "Особистий рекорд за два виїзди — 21 уражена техніка плюс особовий склад". Що це був за "врожай"?

- Ми за один день стільки "наклепали". Одночасно на Куп’янському та Бахмутському напрямку працювали дві групи. Нас попросили у підкріплення, щоб унеможливити підхід ворожої броньованої техніки. На деяких ділянках, де ефективно не працюють дрони-"камікадзе", вона під’їжджає досить близько. Бувало, навіть в окопи заїжджали. На Куп’янському напрямку вони взагалі зосередили чималі сили. Там працюють десантники, танкісти-спортсмени, які досить професійно управляють танками, що ускладнює нам "полювання". Тим більше, вони використовують різні типи маскування, зокрема дими. Можуть швидко сховатися, що потім складно знайти. Зараз ще "зеленка", то працювати тяжче. Лише FPV-дроном самому щось знайти практично неможливо. Має відбуватися постійне корегування з іншими дронами або "крилом". Бо камера у них досить низької якості, то розвідку проводити погано.

- Наскільки частими є випадки, коли ефективних дронщиків перекидають з одного напрямку на інший?

- Мало мати дрони та вміти ними керувати. Є комплекс заходів, які необхідно здійснювати для успішної роботи. Але деякі керівники, не розуміючи специфіки, використовують свої ударні групи не за призначення. Результат відповідний. Дивись, якщо ти повар, а тобі дали артилерійську пушку й сказали стріляти, зрозуміло, ефекту буде нуль, поки не навчишся. Тут так само: коли керівники невміло розпоряджаються своїм особовим складом, звісно, виникають проблеми. Пам’ятаєш американський серіал "Generation Kill", де було розвінчано ідеалістичне ставлення усього світу до американської армії та і взагалі до усіх світових армій? Усюди існує одна і та ж проблема — пласка лінія: "Вперед-вперед!". Армія, а тим більше, українська, має стати настільки гнучкою, як бізнес, де кожен якісно займатиметься своєю справою. Я вважаю, керувати мають менеджери. Якщо людина була успішна у своїй справі, має певні навички й готова взяти на себе відповідальність, то треба її винаймати. Однак і якість повинна бути відповідною. Просто так використовувати озброєння, бо так сказали, неправильно. Тому у разі невідповідності треба змінювати такі кадри доти, поки не прийде професіонал. Буває, що він з’являється одразу. Це радує.

- Тут просто також є питання вашої безпеки: їхати на незнайому точку й одразу працювати – така собі історія. Для початку треба вивчити місцевість, обстановку і так далі.

- Все це правильно. У нас як? Якщо група досвідчена, ти будь-якому керівнику можеш довести, що раціонально. Вони всі кажуть: "Вперед-вперед!". Ти наводиш аргументи і пояснюєш, що ми краще живі, аніж мертві. Вони розуміють. Особливо, коли ми діями доводимо свою правоту. Ми можемо за день знищити або уразити три-чотири танки, після чого два тижні жодна ворожа техніка не виїжджає, то, звісно, всі бачать результат. Нас запрошують, озвучують завдання, показують проблемну ділянку. Ми її вивчаємо у взаємодії з іншими розвідниками й працюємо.

- До речі, чи виникають проблеми в комунікації? Військові розповідають, що інколи є питання у взаємодії суміжних підрозділів.

- Взагалі з усіма завжди можна знайти спільну мову. Хоча, звісно, в комунікації виникають проблеми, як у принципі й усюди. Є, наприклад, "уставщина". У нас же зараз більшість в армії – не кадрові військові, а ті, хто прийшли з цивільного життя. Вони не звикли до уставу. А кадрові військовослужбовці цього не розуміють, то їм тяжко сприймати, що хтось може, наприклад, не віддати честь чи ще щось таке. Треба доносити, що ти – звичайний патріот, який прийшов захищати свою країну та нищити ворога на власній ініціативі. Я сам – офіцер, і ніхто не може зрозуміти, чому постійно перебуваю в полі. Але ж мотив очевидний! Знаєш, що простіше ти спілкуєшся, то до тебе краще ставляться.

- А яке зараз на фронті співвідношення наших і ворожих дронів?

- Як мінімум однакове. Просто вони у них більш дерев’яні. А ми маємо більше можливостей розвиватися в цьому сегменті. Сподіваюся, що скоро держава буде більше тут залучати коштів. Думаю, в найближчому майбутньому ми їх обженемо.

- Відео з ураженням ворога та його техніки тривають хвилину-дві. Але ми розуміємо, що за цим стоїть колосальна підготовка. Скільки в середньому часу та ресурсу вона займає?

- Точно не розповідатиму, щоб не підказувати ворогу. Скажу так: це займає досить багато часу. Помилково вважати, що працюють лише пілот і корегувальник. За цими ураженнями стоять чималі матеріальні витрати а також велика команда, в якій кожен виконує свою роботу. Тут розвідка, глибинна розвідка, РЕБ, РЕР — не одна людина і не п’ять. Це ж не так просто: взяв дрон і полетів.

- Бачила, що ваші відео заборонені до перегляду в росії. Але, може, хай би дивилися, що ви робите?

- (Посміхається. – О.М.) Хай би дивилися! По суті, медійна сторона важлива, як для мотивації нашого населення, так і для демотивації їхнього.

- Вони вже, до речі, і в цивільних містах знайомляться з роботою дронів – на власні очі бачать. Це якось змінить їхнє сприйняття ситуації?

- Нічого, окрім смерті їхнього царя, не змінить. Не знаю, на який термін все затягнеться, але потрібно розуміти, що до цього маємо ставитися серйозно. Нам не треба розслаблятися. Їхньому населенню теж. Звісно, потрібно визнати: їхня пропаганда завжди працювала вміло і настільки там усім "промила мізки", що вони навіть не хочуть задумуватися про свою неправоту. Як і про те, що у ХХІ столітті замість того, щоб розвиватися і рухатися вперед, займатися самознищення – це абсурд! Коли цивілізація починає знищувати собі подібних, вона приречена на крах. Це факт.

- Так вони ж звикли воювати!

- Війни, насправді, відбуваються повсюди і постійно. Вони так просто не зникнуть. Це частина людського буття. Але людству треба зрозуміти, що майбутнє полягає в розвитку, а не в руйнуванні. Звісно, війна відкидає усіх назад і змушує відбудовувати те, що було зруйновано.

- Росіяни, як ми бачимо, думають інакше і не демонструють намірів закінчити війну. Навпаки! Наша розвідка вже озвучила, що в росії восени планується чергова хвиля офіційної мобілізації (прихована ж і не припинялася). Ви на фронті до цього як ставитеся? Посилюєтеся додатково?

- Ми завжди в бойовій готовності. Допомагаємо іншим підрозділам. Але й розуміємо, що не можемо постійно працювати в такому темпі, як це робимо. Тому й існують ротації, щоб нові змінювали старих і так по колу. Тоді, дійсно, армія має правильний напрямок руху і стає ефективнішою, бо їй немає зносу. Але тут теж потрібен розумний підхід, щоб нових вводили поступово – по 30-40 відсотків, щоб змішувалися поетапно і без ризику втрати позицій.

Я взагалі вважаю, що потрібно мобілізувати усіх, хто підпадає під мобілізацію. Це не означає, що усі мають йти воювати. Ні! Але усі повинні бути готовими до війни, щоб потім не було несподіванки, коли буде чергова хвиля. Армія має налічувати десь три мільйони, щоб люди постійно готувалися, а також змінювали військових на фронті. Тоді не буде сюрпризів, коли нам треба буде випустити на поле бою півтора мільйони осіб, щоб здійснювати якісний супротив. Буває ж таке, що люди приходять взагалі не підготовлені. Який сенс у такому воїні?! Тому я і кажу про необхідність підготовки, після якої м’яко можна стати на військові рейки, коли це буде потрібно. Якщо не буде, то добре. Усі військові розуміють, що треба мобілізувати необхідну кількість людей задля якісного результату та безболісного введення. А народ погано реагує на мобілізацію. Тим більше, коли вона різка. Бо люди не люблять змін, адже це вихід із зони комфорту. Однак, коли це входить у твою буденність поступово, то і сприймається легше.

- Для цього, певне, потрібна відповідна подача інформації. Люди мають почути й зрозуміти, що ця війна не закінчиться через місяць-два. І згадати, що вона триває не півтора роки, а дев’ять. Ми ж пам’ятаємо часи: "Нас це не стосується", "війна десь там" і так далі, коли влада правильно не артикулювала...

- Це якраз була неправильна позиція держави. Справді, у багатьох була така думка, яку ти озвучила. У мене теж. Тобто пропаганда працювала в іншому напрямку. А війна одразу мала називатися війною. Зараз, дійсно, нації об’єдналася, що допомогло нам вистояти у першу хвилю повномасштабного наступу. Так, люди слухають, що говорять офіційні особи (сприймають це чи ні – то вже інше питання). Але це політика. Практично в кожній сім’ї є родич, друг чи знайомий, який має прямий зв’язок з передньою лінією, поранений чи загинув. Усі дотичні. Я не повірю, що вони кажуть: "Скоро все закінчиться!". А українці – свідомі, тому розуміють, що війна надовго. Звичайно, ми б хотіли, щоб усе завершилося якнайшвидше. Але коли ти там перебуваєш і усвідомлюєш реальний стан справ, то бачиш, що це не так.

Скажу ще одне: західні партнери хочуть від нас того, чого самі не можуть зробити. Ніколи не було такої війни, як у нас зараз. Тому розповідати Україні, як потрібно воювати… Ну, окей, заводьте війська й спробуйте, як це! Розкажу на прикладі. До мого знайомого із ССО в Донецьку область приїхав американський інструктор. Він – класний піхотинець, був у багатьох світових кампаніях. Тобто такий серйозний дядька. Повоював у нас 12 днів і сказав: "Я більше сюди не повернусь, тому що тут люта історія!". От як вони звикли працювати? Залітає кілька F-16 проти якихось талібів, у яких ні РЕБів немає, нічого, і все! Хоч на нас летять "Сушки", але це теж серйозні винищувачі, які нормально відпрацьовують. Якби все було просто і легко, ніхто б з росією не церемонився. Але всі розуміють, що у них також є озброєння, яке дає противагу. Звісно, вони відсталі, але беруть кількістю. Америка ніколи не надасть нам стільки винищувачів, бо їм треба тримати свої кордони, допомагати іншим країнам. Як би хто не сміявся, але росія залишається другою армією світу за озброєнням, тією ж ядерною зброєю та людським ресурсом, до якого вони ставляться, як до "м’яса". Треба усвідомлювати, що нам в цій ситуації не треба нічого радити. Є можливість допомагати – welcome, а ми вже розберемося. Українці навчилися воювати і показали, що ми можемо і вміємо це робити. Через те, що це – "гра в довгу", іноді краще зупинитися і деколи відступити, адже особовий склад потрібно берегти та застосовувати всі новітні технології, які зменшать фізичне залучення бійців у бойових діях. Як мінімум, треба намагатися. Міністерство цифрової політики пробує це робити. Побачимо, що з цього вийде.

- Ти говориш про необхідність готуватися тим, хто ще не мобілізований. Порадь, що можна самостійно вивчити тому, хто цікавиться саме дронами?

- Потрібно постійно вивчати принцип роботи дронів. Треба обов’язково знати всі складові – бажано кілька разів його розібрати-зібрати, навчитися налаштовувати, щоб працював безпроблемно. Якщо ти просто трохи політав, і на цьому ентузіазм закінчився, то з тебе пілота не вийде, бо має бути цікавим увесь процес, а не лише політ. Тобі треба вміти шукати рішення, які зможуть допомогти тобі у бойовій обстановці. Також бажано вивчати нові фішечки, дивитися на роботу ворога. Тобто розвиватися в цій сфері.

- Є курси, де готують операторів дронів. За тижнів два можна більш-менш навчитися?

- Ні, так не працює. Школи не дають необхідних знань про саме бойове застосування. Навчають керування. А це не найбільший відсоток того, що пілот загалом робить.

- З твого досвіду, скільки треба часу?

- Не одному оператору, а групі потрібно десь два-три місяці, але з бойовими виїздами. Тоді вона буде ефективна. Скажу з досвіду: не у всіх виходить. Якщо відправили у школу, люди думають: "Все, ми – пілоти винищувачів, зараз усіх переб’ємо!" (посміхається. – О.М.). Насправді, це велика помилка, бо тоді хлопці ризикують своїм життям. Ти можеш "спалитися" досить легко. Ні для кого не секрет, що можна спіймати аналоговий зв’язок і зрозуміти точку злету. Це досить ризиковано. Особливо якщо ворог гарно знає місцевість. Я казав, що ми потрапляли під обстріли, коли нас "спалили". Добре, що у нас було хороше укриття.

Звичайно, людям хочеться літати й уражати. Думають, що це просто. Насправді, є така статистика: зі ста пілотів саме ефективними будуть три-чотири. Бо це тільки здається, що воно масового застосування. Але по суті це вид озброєння спеціального призначення. Підрозділ вважається ефективним, якщо демонструє результативність мінімум 50 відсотків. Тому що кожна ціль – це операція. А через ситуацію на фронті їх за день може бути і десять, і навіть двадцять.

- Які особисті якості мають бути у пілота?

- Він повинен мати високі розумові здібності, гарну фізичну підготовку та психологічний стан, бути людиною активною, креативною, зі швидким логічним мисленням. Пройти вишкіл. Вміти володіти зброєю – і пістолетом, і автоматом, тому що треба правильно заходити на позиції і виходити з них. Скажімо так: це ті самі спецпризначенці, тому й підготовка у них має бути відповідною.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото надані Андрієм Джокондою

Відео: "Asgard"

Сторінка ударної групи "Asgard"

Якщо ви бажаєте підтримати хлопців:

Банка в Монобанку