З нагоди дня військової розвідки: історія одного взводу

На той час ми вже проходили етапи підготовки до демобілізації.

Це була перша нагорода, яку я отримав і вона мені запамʼяталася.

Після демобілізації я не сподівався на повернення до Збройних Сил України. Намагався уникати викликів на збори і в мене це виходило.

Коли в лютому 2022 мене зараховували до списків частини, то z став командиром взводу вогневої підтримки однієї із штурмових рот.

Однак, коли наша група приїхала у Вознесенськ, нас зустрів, єдиний на той час, розвідник батальйону та завів у підвал якогось музею на центральній вулиці.

Таким чином, вся наша група, збірна солянка з різних підрозділів – близько 20 осіб, стала прикомандирована до розвідвзводу.

Напевно доля. "Совинка" в 2015 мене привела до розвідки в 2022.

Із цього часу почалися наші пригоди. З тієї групи більшість розійшлась по своїх підрозділах, а в мене сформувалося повноцінне відділення, де був чудовий водій Дмитро "Беркут" Бурик, мій зам Володя "Лом" Яхторович, гранатометник Дмитро "Тігра" Братчик, кулеметник Володя "Кіборг" Бяложевський, снайпер Аркадій Кокотенко, веселий Микола "Фреді" Литвин, і пілот весільного дрона Сергій "Спарт/Чужий" Каліберда, а також впертий, але завжди чесний Петро "Комрад" Палига.

Ми протрималися без втрат аж до 7 вересня.

За цей період пройшли Миколаївську область, де в одному з епізодів знайшли шикарних друзів з 5 роти, нас по полю ганяв Тигр, ми ховалися в траншеї від танка і все, що в нас на той час було, – це три автомати, ми випадково вийшли на два тентовані КамАЗи з придурками, які приїхали евакуйовувати КШМ і мало не взяли їх у полон, ми з допомогою фермера стягнули ЗУ-23-2, розгортали ксп за 2 км від ворога під Снігурівкою і три ночі спостерігали наче на тенісному полі, як над нами в різні боки летять снаряди.

Вже в Херсонській області, почали розвивати напрямок БПЛА, вчилися коригувати артилерію, міномети, танки і навіть один раз авіацію. У колектив влився сапер Сашко "Американець". В останній день перебування ми познайомилися з Геною "Мальборо" Шурманом, який після переїзду в Донецьку область швидко влився в колектив і став ще одним братом. Через проблеми із здоровʼям відійшов від нас Лом.

У Донецькій області в перший день втратили нашого улюбленого течика зі всім барахлом підрозділу, на третій день знайшли Дмитро Фінашин, втратили перших двох розвідників з іншого відділення під Берестове, а також Фреді пішов на лікування та більше не повернувся, мало не взяли в полон росіянина біля Святогірська, розмотали артою під наше коригування дві колони техніки в самому Святогірську, а потім ще тиждень коригували арту і добивали вцілілу бронетехніку. Далі було Богородичне, яке сильно потріпало весь батальйон, а ми втратили пораненими двох братів Ломарєвих, "Хотабича" та "Стаффа", перейшли на Соледар і там майже два тижні допомагали підрозділам, коригуючи арту. Тут ми втратили Івана, який загинув в останні години нашого перебування там, а також зазнав поранення майстер на всі руки Володя "Кузя" Кузьо.

А далі нас чекала Харківська область і операція, в успіх якої ніхто з нас не вірив.

У ніч з 06 на 07 вересня наш батальйон почав виконувати бойове завдання по звільненню Харківської області.

Найближчим завданням було зайняти висоту 177,2.

Наша група була першою, за нами підтягувалася 5 рота. Поки ми займали перехрестя доріг, на нього виїхала колона російських вантажівок. Зробивши засідку ми захопили їх, а також перших полонених, включно з полковником армії РФ.

А далі ми зазнали втрат. В один момент загинули Беркут, Кіборг, Мальборо, Американець та з іншої групи Вадим і Володя, що тиждень, як прийшов у взвод. Поранення дістали ще 3 нові розвідники.

І наш, майже повноцінний, взвод перетворився на відділення.

Як говорив Скіф, "ми зібрали раму" і продовжили виконання завдання.

Я радий, що збіг багатьох факторів вплинув на мою зустріч із цими всіма чоловіками. За короткий час ми стали одним малим організмом, підтримували один одного, не давали опустити носа.

Я памʼятаю вас. Ви розвідники і це ваш день.

Спостерігайте за нами, по мірі можливого обороняйте нас, дайте нам тінь, коли світить сонце, дайте нам зорі, коли на вулиці темна ніч.

Колись зустрінемось.

Max Bugel