Як не зануритись у темряву або коли буде достатньо світла?

Більшість українців живе в ситуації непрогнозованості: буде графік "4 години немає, 2 — є" або "6 — є, 2 — немає", або "18 немає, і що тоді з цим робити". Стан енергетики впливає не лише на комфорт та базові побутові потреби, але й на економіку і здатність спротиву.

З точки зору big picture — задумайтесь — із всього спадку капіталоємних інвестицій часів радянського союзу у нас залишилась остання галузь — енергетика (ну ок, передостання, ще є інфраструктура). Металургія в значній мірі зруйнована або окупована, важке машинобудування, по суті, програло конкуренцію і зникло.

І цю галузь, створення якої вимагає мільярди, зараз знищують кожен день, хвиля за хвилею. Потрібно відновлювати, будувати нове. Але Україна за 30 років, як держава, по великому рахунку, не так багато вигадала підходів, стимулів та умов, щоб подібні капіталоємні галузі створювались чи масштабувалися. Пороблено.

Розвинулись агросектор, легка промисловість, креативні індустрії/ІТ. Тобто ті сфери, у яких участь держави не так вже й проявлена, скоріше – навпаки. Тож сьогодні маємо спільне завдання і для влади, і для українського бізнесу, і для громадського сектору — створити ті правила та умови, за яких ми зможемо заново відтворити цю велику енергетичну галузь, від якої всі ми залежимо. Чи зможемо?

Саме про це з топ-експертами енергетичної галузі країни говорили під час дискусійної панелі KIEF TALKS "Українська енергетика – 2024: як прожити літо та підготуватися до зими?", що відбулась у рамках Kyiv International Economic Forum у партнерстві з Центром економічного відновлення. Перший висновок: сьогодні про енергетику варто говорити чесно, хоча іноді це й буває страшно. Тож почнемо.

Стан енергетики після весняних обстрілів

Тепер умовний відлік в енергетиці ведеться не з 10 жовтня 2022, коли була перша масована атака на галузь, а від 23 березня 2024. Тоді почалася нова хвиля енергетичного терору, яка триває й сьогодні. Росія пошкодила або зруйнувала багато того, що відновлювали протягом року.

Пошкоджена чи зруйнована вся теплова генерація України. Деякі станції неможливо відновити до закінчення війни.

"Курахівська ТЕС потужністю 1,2 ГВт, яка розташована в 10 км від фронту. Росіяни розбомбили цю станцію і додатково знищили ракетою міст, через який на неї постачали вугілля. Після минулих обстрілів взимку 2022-2023 років компанія відновила 10 енергоблоків за понад $100 млн. Зараз потреба вже сягає у понад $300 млн", — розповів виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук.

Обстріли не припиняються. На Харківщині була знищена Зміївська ТЕС. Ворог зруйнував Трипільську ТЕС. Значно пошкоджені обʼєкти гідроенергетики – дві ГЕС виведено з експлуатації. Днями почалися атаки на об’єкти сонячної генерації і навіть відносно дрібні підстанції.

Загалом за останні три місяці знищено 9,2 ГВт української генерації. Паралельно маємо по черзі виводити в ремонт блоки АЕС.

Генерації критично не вистачає. У регіонах різна ситуація. На сході зі світлом гірше, ніж на заході. Росіяни знищили частину розподільчих станцій, тому маємо проблеми з передачею енергії з АЕС.

Найгірша ситуація в Києві, оскільки у столиці багато критичної інфраструктури. Тут побутових споживачів доводилось обмежувати найбільше. Добовий дефіцит становить — від 2 до 4 ГВт.

Водночас імпорт електроенергії може покрити тільки 1,7 ГВт. Найближчі тижні дефіцит електрики тимчасово буде меншим, оскільки енергоблоки вийдуть з ремонтів. Але потім підуть у ремонт інші — і знову світла скоріше не буде, ніж буде.

Що з цим робити?

Відновлювати все, що можна відновити. Щодня і навіть цілодобово енергетики, уряд, бізнес ремонтують та відбудовують. Вкладають гроші, намагаються залучати зовнішні інвестиції та міжнародну допомогу.

ДТЕК озвучив плани відновити 50% пошкодженого, тобто власні 3 ГВт, але в умовах постійних обстрілів та де-факто недоступності фінансування це надскладна задача. З останніх хороших новин — ЄБРР виділить 300 млн євро на відновлення української енергетики.

Для енергетичної стійкості Україні все ще потрібні очевидні речі — більше ракет для ППО, більше систем ППО. Цей захист, в т.ч. мобільні групи, реально працюють. Але друга задача — побудова розподіленої генерації. Коли у нас буде розгалужена мережа відносно невеликих об’єктів генерації, енергетичний терор не матиме сенсу. Мала генерація непомітна, у неї важко поцілити.

"Ми виробляєм електроенергію на маленьких станціях — на 150 тис домогосподарств. Наші об’єкти у близькості до великих об’єктів на відстані 1-2 км. У нас мала генерація — часто непомітна. Якби в Україні було багато розподіленої генерації — енергетичний терор не почався б", — каже підприємець, співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний.

Будувати таку систему централізовано силами держави — утопія, мова про сотні об’єктів. Це справа приватного сектору.

"Єдине що можемо зробити для розгортання сотень електростанцій та побудови розподіленої генерації — це створити певну екосистему, в якій бізнес сам все зробить.

Йдеться про заміну великої генерації на сотні маленьких станцій — це сотні угод, сотні пакетів дозволів, десятки кредитних угод і т.д. Це нереально робити централізовано. Це мають робити десятки компаній", — каже Голова правління НЕК "Укренерго" Володимир Кудрицький.

При цьому бізнес має вкладати гроші в об’єкти з нормальною окупністю та мінімальними ризиками. І ось тут вже маємо кілька проблем.

Що заважає будувати нову енергетичну систему України зараз?

Значну частину інвестицій в українську енергетичну галузь залучив саме сектор "зеленої енергетики", третина з них — прямі іноземні інвестиції. Тоді приватний бізнес, який вкладав гроші у ВДЕ, мав надію на спеціальні умови — так званий "зелений тариф". Але у 2020 році Верховна Рада урізала тарифи для виробників альтернативної енергетики, змінивши правила гри "на ходу". Відповідно виробники почали заробляти менше, ніж розраховували, але борги перед кредиторами в них залишилися. Це не могло не вплинути на сприйняття ринку інвесторами.

З одного боку сьогодні в Україні є багато позитивних змін в економічній політиці: дерегуляція, лібералізація ринків, нові торговельні угоди, реформи пов’язані з євроінтеграцією, курс на зменшення ролі держави в економіці (за винятком воєнного стану, що зрозуміло), макрофінансова стабільність та багато іншого.

Але умов для розвитку великих капіталоємних галузей ми досі не створили. Таких, щоб перекривали "ризики країни", яких вистачає, як зовнішніх, так і внутрішніх. Пропустили бум автомобілебудування (яким скористались сусіди), зараз ризикуємо прогавити напівпровідники, критичні матеріали і т.д.

Великі інвестиції в зелену енергетику — це гарний приклад, коли спрацювали екстраординарні стимули, бо вони перевищили ризики країни. Аналогічно приклад "Дія.Сіті" — так, коли в тебе розвинена екосистема підтримки інновацій, працюють фонди, є державна підтримка, є потужна ІТ освіта, наука, виробництва, тоді тобі не обов’язково приваблювати інвестора низькими податками чи стимулюючими тарифами.

Але якщо цього всього немає, то лишається тільки один інструмент, який дозволяє виграти час держави для розбудови більш коректних стимулів.

Інвестор не заходить, адже немає гарантій безпеки та страхування від ризиків пов’язаних з війною. А ще погана ситуація з верховенством права, неможливість обслуговувати власні кредити через обмеження НБУ та борги на енергетичному ринку. Як можна інвестувати, якщо твої доходи під ризиком?

На події було озвучено, що з останнім у нас дійсно максимально нездорова ситуація. Понад 50 млрд грн заборгованості на загальному ринку електроенергії та понад 30 млрд на балансуючому. І тут маємо надію на зміни.

Адже "Укренерго" до кінця цього повністю розрахуватися із учасниками балансуючого ринку електроенергії. Для цього компанія планує одноразово залучити фінансування від донорів.

І це вже дозволить інвесторам у системи накопичення енергії, а також газовій піковій генерації мати адекватну економічну модель роботи на ринку. З лякаючого — схоже цей маневр із залученням фінансування "Укренерго" може зробити вже тільки цей останній раз. Треба не прогавити.

Як стимулювати український приватний сектор інвестувати у будівництво об’єктів розподіленої генерації та залучати міжнародних інвесторів вже зараз під час війни?

Ці речі неможливо вирішити якимось магічним шляхом за рахунок однієї дії. Немає срібної кулі. Нам потрібна і дерегуляція, і доступ бізнесу до капіталу, і сприятливий бізнес клімат та верховенство права, і відновлення довіри.

Маємо змінити саме сприйняття дій по створенню умов для інвесторів. Адже чиновники, які приймають позитивні та необхідні для галузі рішення раптом можуть опинитися під слідством з формулюванням про "недоотримання доходів державою", прикладів вистачає.

Тому має бути консенсус між парламентом, Офісом Президента та Урядом — щодо того, які стимули держава може створити сьогодні для бізнесу, які умови може запропонувати іноземним інвесторам, українському приватному сектору для того, щоб вони вкладали гроші у розбудову розподіленої енергетичної системи.

Промовисто показати, що ми дійсно це робимо. Якщо для цього потрібні антикризові програми в стилі "Велика розбудова енергетики" — давайте говорити про це. Треба створити умови для зняття обмежень містобудівних норм, природоохоронних норм, експлуатації, навіть валютної лібералізації. Уряд вже працює над цим. І також намагається полегшити доступ до фінансів.

"Ми також намагаємось запропонувати певний портфель від держбанків. Це не 0, але якась зрозуміла ставка. Ведемо переговори з фінансовими партнерами. ЄБРР виділить Україні 300 млн євро, що допоможе забезпечити стабільне та безперебійне електропостачання. Ми розуміємо також, що бізнес не може інвестувати в проєкти без окупності. Тому треба створити умови та можливості, щоб бизнес міг повірити в державу по-новому і спробувати увійти в цю зиму на більш партнерських умовах", — розповіла радниця Прем’єр-міністра України з питань енергетики, заступниця голови наглядової ради НАК "Нафтогаз України" Наталія Бойко.

Коли буде світло без графіків та чи не замерзнемо взимку?

Багато чого залежить від кількості та інтенсивності наступних атак. Особливо важкою обіцяє бути зима 2024-2025 років. З хороших можливих сценаріїв: перший — не буде нових обстрілів, другий – ймовірне збільшення можливостей для імпорту електроенергії з Євросоюзу.

Крім цього, ще є відновлення уражених об’єктів і температура повітря. Очікуваний дефіцит улітку, залежно від ремонтів, оцінюється на рівні 18-22%. Тобто графіки точно нікуди не дінуться, але світла буде більше, ніж темряви.

Зараз держава та приватний енергетичний сектор максимально вкладають ресурси — і власні, і допомогу партнерів, щоб відновити втрачені потужності та побудувати нові об’єкти генерації, зокрема розподіленої.

Але навіть якщо вдасться відновитись по максимуму, жити з графіками відключення світла, скоріше за все, доведеться і влітку, і взимку. І навіть наступного літа.

Ця зима обіцяє бути найскладнішою за час повномасштабного вторгнення. Всім варто готуватись до виживання у вимушених умовах. Але точно не варто сприймати ситуацію як патову.

Є сподівання, що взимку розмір дефіциту буде близько 25%. Але за найгіршим сценарієм — недостача буде більш за 30-35%. Тобто світла не буде по 8-9 годин на добу.

Поки енергетики ремонтують, відновлюють та будують, а держава зі свого боку шукає можливості як покращити бізнес-клімат, прибрати всі можливі перешкоди та обмеження в енергетиці (кредити, дозвільні документи, спрощену реєстрацію, зробити доступ до фінансів). Людям та підприємствам теж варто готуватися та мобілізувати зусилля.

"Зараз в країні є люди, які вірять, що відбувається експорт. З людьми треба працювати і пояснювати всі ці речі. Що світло може бути, а може не бути 6 годин. А може бути тільки 2 години. Підняли ціна на електроенергію, але нормально не пояснили, чому це було необхідно. Адже енергетичний терор — це не лише ракетні атаки, це ще й ІПСО. На жаль, українці вірять в міфи про енергетику. І тут потрібна окрема інформаційна політика та контрнаступ від уряду, громадського сектору та експертного середовища. Інакше успішність фейків руйнуватиме єдність" — попередив керівник програми "Енергетика" аналітичного центру Український інститут майбутнього (Київ), старший науковий співробітник Інституту Кеннана (Вашингтон) Андріан Прокіп.

Зима точно не буде простою. Але не забуваємо, що в нас достатньо локального газу у газосховищах для обігріву. Зараз підприємствам та місцевим громадам треба встановлювати газопоршневі станції, працювати над альтернативними видами палива де ще не встигли — пелети, тріска, біомаса.

Маємо використовувати усі ресурси. Також варто надавати перевагу не дизельним генераторам, а встановлювати газові генератори, проводити газове опалення, газу вистачить.

Максимальна мобілізація та згуртованість зараз потрібна від всіх гілок влади, громадського сектору, експертного середовища, бізнесу та від кожного українця.

Відтак готуємось до зими влітку.