Рашисти переходять до відкритого підкупу громадян у сусідніх країнах

Кремль переходить до відкритого підкупу громадян у сусідніх країнах, використовуючи фінансові механізми, які він змушений був розробити через тиск Заходу.

Російський "Промсвязьбанк" почне виплачувати так звану "допомогу" жителям Гагаузії, автономного територіального утворення у складі Молдови. Євгенія Гуцул, прокремлівська очільниця Гагаузії, під час свого візиту до Москви підписала угоду, згідно з якою всі пенсіонери та бюджетники Гагаузії зможуть отримувати щомісячну виплату, еквівалентну 100 доларам США, з Росії. Згідно з планом, право на участь у програмі мають 25 тисяч осіб зі 120 тисяч жителів Гагаузії, населеної переважно гагаузами — тюркською етнічною меншиною.

Глава Гагаузії прибула до Москви на з’їзд прихильників вступу Молдови до "тайожного союзу". Фото: ТАСС/EPA/DUMITRU DORU

Щоб отримати гроші, мешканцям автономії не доведеться їхати до Росії – вони можуть подати заявку дистанційно. Для отримання цих регулярних платежів жителям Гагаузії пропонується оформити карти «Мир», випущені «Промзв’язком». (При цьому Національний банк Молдови не дозволив мешканцям Гагаузької автономії користуватись системою «Мир»).

«Промсвязьбанк» — це основний російський банк, який обслуговує російських військових та військово-промисловий комплекс. Банк перебуває під західними санкціями з 2022 року. Цей банк активно працює у чотирьох окупованих українських регіонах. Угоду з Євгенією Гуцул підписав Петро Фрадков, голова «Промсвязьбанку» та син колишнього директора СЗР Росії.

Загалом, за таких обставин дуже складно вдавати, що це ініціатива «Промсвязьбанку», а не Кремля, з очевидною метою підготувати ґрунт для створення труднощів проєвропейському уряду Молдови.

Фрадков заявив, що ця угода передбачає можливість здійснювати транскордонні платежі через російську національну систему платіжних карток «Мир».

Система «Мир» була запущена у 2016 році і не мала великого успіху доти, доки західні санкції не вдарили по російському фінансовому сектору, включаючи припинення роботи Visa, Mastercard та, нарешті, SWIFT. Для росіян у країні Кремль зробив «Мир» вибором за умовчанням; для тих, хто виїхав, «Мир» також поступово ставав єдиним способом переказувати гроші з Росії, а також продовжувати отримувати зарплату, оскільки багато хто продовжує працювати в російських компаніях з-за кордону, віддалено.

Російські банки, відчуваючи попит, що зростає, активізували зусилля, щоб зробити «Мир» доступною за кордоном системою – починаючи з невизнаної Абхазії, потім поширившись на Центральну Азію, Білорусь, Туреччину, Венесуелу та Кубу. До середини 2023 року Росія також вела переговори про визнання з Іраном, Індією, Єгиптом та Індонезією.

США розпочали атаку на «Мир» у лютому 2024 року, коли OFAC ввело санкції щодо оператора цієї системи. Санкції можуть унеможливити зняття готівки з карток «Мир» у банкоматах деяких країн, але не скрізь і не відразу.

Російська ініціатива в Молдові є прикладом того, що Кремль зрозумів, як використовувати ізольованість системи «Мир» від міжнародної фінансової системи, у своїх інтересах під час проведення активних підривних операцій. Теоретично ніщо не заважає Кремлю дистанційно видавати карти "Мир" прокремлівськи налаштованим групам в інших країнах за умови, що залишиться можливість знімати з них гроші хоча б у деяких країнах.

По суті, Кремль намагається використати у своїх підривних операціях ті фінансові механізми, які він змушений був розробити за потребою через тиск Заходу. Саме це свого часу робив Радянський Союз і з великим успіхом.

Радянське Політбюро мало у своєму розпорядженні велику мережу державних банків за кордоном (так званих совзагранбанків) від Лондона до Сінгапуру, Тегерану, Парижа та Цюріха. Їхня місія полягала в тому, щоб допомогти совєтам купувати, продавати і позичати тверду західну валюту. Деякі банки були відкриті у 1920-х роках; інші під час холодної війни.

У середині 1960-х років Кремль зажадав від цих банків здійснювати операції таким чином, щоб Сполучені Штати не могли їх відстежити.

Ця вимога була викликана одним судовим процесом 1959 року. Російський емігрант у США подав позов проти Радянського Союзу до суду Нью-Йорка, звинувативши радянську владу у невиплаті за своїми зобов’язаннями перед двома англійськими корпораціями, які мали концесії в Радянському Союзі. Проти Chase Manhattan Bank було подано позов за переказ грошей з рахунків радянських банків Chase.

Це налякало радянських банкірів: що якщо американці зможуть заблокувати всі їхні рахунки в західних банках? В результаті вони перевели доларові рахунки до радянських банків за кордоном. Так виникла закрита система нової валюти, що отримала назву євродолари, яка зовсім не відстежується американцями. Мета, як пояснив кілька років тому високопоставлений російський банкір, полягала в тому, щоб зробити транзакції в радянських доларах непроникними для уряду США.

Ці банки також використовувалися для продажу радянського золота, ще одного товару, що не відстежується. Радзакордонний банк Wozchod у Швейцарії, наприклад, мав монополію на продаж золота з 1972 року.

Працювало це так: радянське золото перевозилося до Цюріха звичайними радянськими пасажирськими літаками, по сім тонн золота за рейс. Стандартні зливки масою 12,5 кілограми були рівномірно розподілені по всьому літаку під пасажирськими сидіннями — золото було важким, і літак потрібно ретельно балансувати. Потім злитки передавалися до банку Wozchod і вирушали на металургійні та афінажні підприємства партнерів, де зі злитків стиралися серпи та молоти.

Золото та євродолари використовувалися для законних радянських фінансових операцій, а також для надання невідслідкованої фінансової підтримки комуністичним партіям за кордоном, по суті, для підривної діяльності, яку фінансував Радянський Союз.

Банк Wozchod пережив розпад Радянського Союзу – сьогодні це Газпромбанк у Цюріху. Торік швейцарський суд визнав банк причетним до відмивання грошей Володимира Путіна.

Деякі методи радянської доби щодо використання західних фінансових обмежень на користь Кремля, схоже, теж збереглися, і карти «Мир» стають новими російськими «євродоларами».

І сьогодні, у нашому глобалізованому світі, ці фінансові механізми знайшли застосування у значно більших масштабах.

—

Андрій Солдатов, Ірина Бороган; опубліковано в CEPA