Росія має «кілька варіантів» наступу на Покровськ – ISW
У рамках наступу для захоплення міста Покровськ у Донецькій області, російські війська здійснюють «дві ключові тактичні операції», йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW).
За даними аналітиків, перша операція реалізовується силами РФ вздовж лінії Новогродівка-Гродівка на схід від Покровська для захоплення Мирнограду і просування до околиць міста.
«Друга тактична операція проводиться вздовж лінії Селидове-Українськ-Гірник на південний схід від Покровська і спрямована на розширення російського угруповання на Покровському напрямку та усунення вразливих місць для контратак з боку українських військ», – кажуть в Інституті вивчення війни.
В ISW переконані, що «російське військове командування, ймовірно, розглядає обидві ці тактичні операції як бажані передумови для початку інтенсивних наступальних дій захоплення Покровська».
У звіті нагадали заяву головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, який 29 серпня заявив, що «найбільш інтенсивні бої» на Покровському напрямку тривають на східних околицях Гродівки (на схід від Покровська), на південний захід від міста біля Красного Яру, в межах Новогродівки (на південний схід від Покровська) і безпосередньо на схід від Селидового біля Михайлівки (на південний схід від Покровська).
«Упродовж останніх днів ISW спостерігала російські успіхи в цих районах. Однак російські військові блогери стверджують, що російські війська досягли більш значних тактичних успіхів на Покровському напрямку, ніж це доводять візуально підтверджені докази», – йдеться у звіті.
Так, аналітики кажуть, російські блогери стверджують, «що війська РФ просунулися до південно-східних околиць Мирнограда (безпосередньо на схід від Покровська) і розпочали бої зі стрілецької зброї з українськими військами у місті». Водночас український військовий спостерігач описав російські війська, які діють у місті, як «диверсійно-розвідувальні групи».
Крім того, у звіті ISW зазначається, що «росіяни намагаються зберегти швидкість просування по лінії Новогродівка-Гродівка для оперативного захоплення Мирнограда і виходу на околиці Покровська».
«Просування росіян від Новогродівки до околиць Мирнограда, ймовірно, має на меті обійти те, що російські джерела характеризують як основні українські оборонні позиції на північний захід і захід від Гродівки», – наголосили військові експерти.
Зазначається, що «російські війська нещодавно захопили українські позиції на південний схід від Покровська вздовж Карлівського водосховища та спонукали українські сили відійти з обмежених позицій у цьому районі».
«Російські війська, ймовірно, сподіваються досягти подібного ефекту, намагаючись охопити українські позиції між Мирноградом та Гродівкою. Хоча залишається незрозумілим, чи зможуть росіяни підтримувати відносно швидкі темпи просування через порівняно більше місто Мирноград та його околиці», – йдеться у звіті.
Аналітики Інституту вивчення війни припускають, що «російські війська можуть спробувати воювати безпосередньо через українські оборонні позиції вздовж лінії Новогродівка-Гродівка, попри вищі витрати, для того, щоб зберегти швидкість їхнього просування і спробувати швидше захопити Мирноград».
«Зусилля Росії захопити Мирноград не заважають російським військам просуватися до східних околиць Покровська, і російські військові, ймовірно, переслідуватимуть ці тактичні цілі у тандемі», – йдеться у звіті ISW.
Просування російських військ до міста Селидове, а також у напрямку Українська та Гірника, за даними аналітиків ISW, «мають на меті ліквідувати відносно великий український виступ на південному краю ширшого російського виступу в напрямку Покровська, що може загрожувати наступальним зусиллям армії РФ у цьому районі».
У звіті також йдеться про те, що «позиції ЗСУ на схід від лінії Селидове – Українськ – Гірник, дозволяють українським військам можливість загрожувати російському тилу в напрямку Покровська. Російське військове командування, ймовірно, занепокоєне тим, що українські контратаки та обстріли можуть зірвати наступ, адже російські війська розгортають логістику, артилерійські елементи і концентрацію сил на захід, у передню частину виступу, щоб підтримати посилені зусилля на самому Покровську».
«Командування армією РФ також, ймовірно, прагне розширити і стабілізувати південний фланг російського виступу в цьому районі, щоб не дозволити українським силам загрожувати здобуткам, яких Росія досягла в ході наступальної операції 2024 року, коли російські наступальні операції в напрямку Покровська досягнуть кульмінації», – йдеться у звіті ISW.
Аналітики Інституту також зазначають, що «російський виступ має приблизно 21 кілометр в ширину від українського виступу на схід від лінії Селидове 0 Українськ – Гірник до українських позицій на північ від Авдіївки вздовж автошляху Н-20 (Авдіївка-Костянтинівка). Російські позиції вздовж траси Е-50 (Донецьк – Покровськ) на південний захід від Авдіївки, розташовані приблизно за 13 кілометрів від міста, тоді як поточна лінія російського наступу вздовж лінії Новогродівка – Гродівка, розташована за 30 кілометрів від Авдіївки».
«Значні українські контратаки від основи виступу в напрямку Авдіївки можуть загрожувати оточенням російського угруповання, розгорнутого на виступі. Російське військове командування, ймовірно, прагне запобігти такій можливості, ліквідувавши український виступ на південному фланзі Покровського напрямку», – йдеться у звіті ISW.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.