У Німеччині зростають ультраправі та ультраліві сили. Що це означає для України?

(Рубрика «Точка зору»)

Хоча в центрі уваги залишаються президентські вибори в США, на початку осені відбудуться ще одні вибори, яким варто приділити увагу. Регіональні вибори у трьох колишніх східнонімецьких землях: Бранденбурзі, Саксонії та Тюрингії не будуть такими масштабними, як вибори у США, але можуть мати серйозний вплив на Німеччину. І так вже непопулярний коаліційний уряд найважливішої країни-члена ЄС може стати ще слабшим. Це викликає зростаючі сумніви щодо майбутньої підтримки України з боку Німеччини.

Вибори в Тюрингії та Саксонії відбудуться вже 1 вересня, а в Бранденбурзі 22 вересня. Ці три землі разом складають приблизно 10% населення Німеччини, ї хоча між ними є певні регіональні відмінності, тенденція однакова: ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (Alternative für Deutschland (AfD)) стрімко зростає і може зайняти перше місце в усіх трьох землях та отримати від 25 до 30% голосів у кожній з них.

У контексті Німеччини варто зазначити, що після Другої світової війни жодна ультраправа партія не займала перше місце на державних виборах. І хоча в більшості країн Західної Європи протягом останнього десятиліття ультраправі популістські партії займали перші місця у виборах і навіть формували уряди, символічність такої ситуації в Німеччині, з огляду на її історію 20-го століття, викликає особливе занепокоєння.

AfD все ще вважається традиційною ультраправою партією. В травні, напередодні виборів до Європарламенту партії «Національне об’єднання» та італійська «Ліга» за надто радикальну та суперечливу позицію виключили AfD з Ультраправого націоналістичного альянсу «Ідентичність і демократія» (ID). Пізніше AfD сформувала власний, ще більш радикальний альянс «Європа суверенних націй».

Федеральна служба захисту конституції Німеччини, котра відповідає за внутрішню безпеку в Саксонії та Тюрингії, класифікувала партію як «підтверджену правоекстремістську». Головний кандидат від цієї партії Бйорн Хекке був засуджений за використання нацистських гасел.

Але це далеко не все. Паралельно з ультраправими партіями процвітають і ультраліві. Новостворена партія, яка відкололася від більш авторитетної ультралівої партії «Ліві» під назвою «Альянс Сари Вагенкнехт» (Bündnis Sahra Wagenknecht (BSW)), також демонструє непогані результати. Згідно з опитуваннями, ця партія може отримати від 15 до 20% голосів у всіх трьох землях і має шанси зайняти друге або третє місце в кожній з них. В центрі партії – популярна, але суперечлива Сара Вагенкнехт, яка вже давно є представницею крайніх лівих сил.

Колишній член «Соціалістичної партії Німеччини» (SED) за часів комуністичної східнонімецької диктатури зараз намагається переформатувати політичну карту Німеччини. Після її відходу партія «Ліві» перебуває у складному становищі. Їй вдалося приєднати до себе навіть свого чоловіка, Оскара Лафонтена, якого вважають «батьком» лівих у Німеччині.

Але більш цікавою є її політична позиція. Вона відома як критик імміграції та виступає проти «зеленої» політики. Багато в чому її погляди досить схожі на політику AfD. Обидві партії є євроскептиками, виступають проти НАТО, критично ставляться до питання біженців у Німеччині, підтримують відносини з Росією і виступають проти військової підтримки України. І разом AfD та BSW можуть набрати близько 50% голосів у трьох землях.

Пом’якшувальні фактори

Однак тут є пом’якшувальні фактори. По-перше, BSW, як і всі політичні партії, пообіцяла не вступати в жодні альянси з AfD. Таким чином, навіть якщо АfD займе перше місце в усіх або деяких землях, що дасть їй можливість номінувати голову земельного парламенту, вона, швидше за все, не зможе отримати достатньої підтримки. З іншого боку, якщо вона отримає більше від третини місць у земельному парламенті, то зможе блокувати ключові рішення, наприклад призначення суддів та зміни конституції.

Варто також зазначити, що всі три землі розташовані на території колишньої Східної Німеччини. І хоча землі колишньої Німецької Демократичної Республіки не є гомогенною структурою, вони більш схильні голосувати за популістські партії, оскільки вони все ще не відійшли від економічного шоку, спричиненого об’єднанням Німеччини. Багато виборців все ще є антизахідними та проросійськими. Ці три землі показують, наскільки розділеною залишається Німеччина між її колишніми західною та східною частинами більш ніж через 30 років після її об’єднання, але вони не відображають настрої всієї країни, оскільки AfD і BSW значно менш популярні в національному масштабі.

Але неможливо ігнорувати потенційний ефект цих партій у столиці Німеччини. Наступні парламентські вибори відбудуться через рік. Але чи зможе нестійка коаліція соціал-демократів (SPD), зелених і Вільної демократичної партії (FDP) протриматися разом так довго? Останні дві партії, схоже, не подолають 5-відсотковий бар’єр. А соціал-демократи, які тривалий час були справжньою силою в німецькій політиці, згідно з опитуваннями, наразі показують невеликі цифри в Саксонії та Тюрингії. Лише в Бранденбурзі ситуація дещо краща. За опитуваннями, SPD може, отримавши близько 20% голосів, зайняти друге місце після AfD.

Схоже, що правоцентристський Християнсько-демократичний союз (який, принаймні деякий час перебував в опозиції), зможе кинути справжній виклик популістським силам. Потенційно він може перемогти AfD у Саксонії і претендувати на друге місце у Тюрингії та Бранденбурзі.

Однак подальша ситуація буде неоднозначною. З огляду на те, що всі інші партії виключають можливість створення політичного союзу з AfD, доведеться створювати якусь незручну коаліцію. Не виключено, що CDU та BSW доведеться об’єднатися, незважаючи на те, що вони не сходяться у більшості питань.

Але як довго AfD може бути ізольованою? І ще є питання про те, яку частину програм і позицій AfD і BSW переймуть основні партії перед виборами в наступному році? Це стосується не лише Німеччини, а і всієї Європи. Позиція Німеччини в усіх питаннях – від підтримки України до імміграції – може стати жорсткішою, і це матиме наслідки далеко за межами Берліну.

Рікард Юзвяк ​– редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода